Це депутат Ярема:

А це педутат Москаль:

Кожен з них окремо є опозиціонером, а разом вони частина гордого племені мусорів (у всіх формах та відмінках).

А це законопроект [link] який зліпили, подали та включили до порядку денного ці чудові опозиційні представники нашої еліти:

Кожен раз, коли хтось почне розповідати як самовіддано Юлі борються зі злочинним режимом Віть, я буду показувати ці пики, ці погони і ці законопроекти.

Дякую за увагу.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Травневі «свята» – яскравий приклад змови між українською «елітою» і українським же плебсом. Неможливо знайти яскравіший приклад спільної роботи всіх українців у напрямку «жити повіки у лайні», ніж ті два тижні на рік, коли елітарна частина саложерів робить вигляд що дуже вірить у права трудящих, дєди воєвалі та православ’я, а інша біомаса самовіддано никає клубні бараболі на клаптиках землі з пташиними правами.

При чому не має значення, до якої соціальної страти ти відносишся, чиновник ти, підприємець, вчитель, мусор чи стоматолог. Якщо ти не еліта, то прийшов травень і ти хуяриш картоплю на дачі. Не на своїй дачі, так на батьківській. Не бараболю, так батат з топінамбуром. Не лопатою на сонці, так слюнявиш бабки трактористу.

Головне ховати клубні. Заривати їх в піздатий хохляцький чорнозем примовляючи «рекс-пекс-пекс» на Городі Чудес в Україні Дурнів.

Рий гнида. Роби вигляд, що першого ти комуніст, п’ятого християнин, а дев’ятого ветеран. Рий та чекай на своє бараболяне дерево.

Бо насправді ти штрейкбрехер. Ти дезертир. Мародер.

«Картопляна змова» це приклад цілого кодексу негласних домовленостей між бидлоелітою цієї країни та її «бидлобидлом».

«Я закрию очі що раз на рік ви два тижні будете нічого не робити за своїми соціальними ролями та перетворитесь на сраних батраків у своїх дачних кооперативах, а ви у відповідь будете труситись над своїм смердючим мішком бараболі на балконі багатоповерхівки». Мішком у ящику. Картонному. З під холодильнику. З пінопластом. З лампочкою розжарювання на 25 ватт.

У всьому світі сурвівалізм, виживальництво – іграшка багатіїв. Щоб там нам не малювала прогресивна голівудська громадськість, але вирити бункер, набити його запасом хавки на рік, накупити стволів, пороху та гільз для дробовику – штука не по кишені ніщєбродам.

Щоб це робити, треба вірити у право власності на землю, вірити у відсутність реквізицій у мирний час, вірити у легальність своєї двустволки. Для побудови свого схрону, треба вірити що скористаєшся ним тільки під час зобмі-апокаліпсису.

Мішок бараболі, то інше. Мішок доступний всім. Мішок нікого не врятує. Мішок сидить на балконі.

Всі знають правила гри: никати бараболю у землю, потім у мішок, а потім на балкон треба, бо завтра ти цієї бараболі можеш і не купити.

Не роби великі запаси бараболі, бо відберуть. Не саджай багато бараболі, бо зберуть за тебе. Май малий клаптик бараболячої ферми, бо права власності тут не існує.

І не бунтуй. У випадку піздєца розбий скло і грій мішок бараболі. Не бийся з поліцією, бо поки сидітимеш у СІЗО, хтось зпиздить твій мішок бараболі. Ходи на «майські» суботники від начальства, бо інакше тебе не пустять за бараболею.

Корінний перелом психології нації, має починатись з бараболі.

Ти трудящий, перше травня твій день? Так працюй сука. Кожне перше травня всі наймані працівники мають працювати 12 годин на пам’ять про своїх безправних пращурів. Щоб відчувати за що боролись.

Православний гнида? Гробки-хуйкі-пасочки? Ось тобі сука закони православного шаріату в кожній конкретній лісополосі, зі штрафами за шашлик у пост. Атеїстам звичайний робочий день.

Дєдивоєвалі? А ти сука воював? Так і працюй, а вихідний не 9-го, а 8-го як у всьому світі і не у всіх, а тільки у працюючих ветеранів другої світової. Щоб згадували побратимів під салют зі стрілецької зброї на кладовищі.

І ніякої бараболі на дачах. Всім робити свої справи по своїх місцях.

Стоматологу лікувати, підприємцю торгувати-виробляти, роботязі точити гайки, чиновнику трястись за своє місце.

Ніякої бараболі.

І буде всім щастя.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Проблема нашої з вами дупкоболі (а це саме вона) не в дебільному жарті провінційного єврейчика, проблема в тому, що крах радянської імперії, як такої, не закінчився для більшості тубільного населення актом очищення, люстрації. На території РРФСР не було проведено жодної декомунізації, десовєтізації чи дебільшовизації.

Онуки і правнуки пейсатих революціонерів, героїчних комісарів та іншої картавої нечисті, з тих що був достатньо розумним щоб не продати за сто баксів свої комуналки, сталінки й минулі столові заможних міщан та втекти подалі в Ізраїль займатись проституцією (а на більше напівдикі за мірками європейських ашкеназів нащадки хазар були не варті), лишились у своїх новоспечених хоромах і доволі успішно інтегрувались у нову реальність.

Тому в новій реальності бути нащадком комісара стало не соромно. Не соромно було казати «мій дідусь чавив такий-то бунт», чи «моя бабця рахувала відібраний у селян хліб», чи «мій татко ґвалтував гуцулок і стріляв бандерівців».

Зрозуміло, що суспільство у якому нащадки першого покоління катів і далі сиділи у «реквізованих» кімнатах професорів Преображенських, дуже швидко припинило стидатися того, що «моя мати працювала у гастрономі, тому московська ковбаса у нас в холодильчку була» та того, що «мій батько працював в кадебе, ми хажували у бєрьозку».

А від цього, до туги за значком жовтеняти (я до-речі клятву жовтеняти давати відмовився, на відміну від…), піонерським галстуком чи депутатом-ленінюґентовцем вже не крок, а зроблений крок.

Далі ми маємо, те що маємо. Шмаркатих хохляцьких «антифа» у футболках з Че Геварою з червоними прапорами та лютий сум дітей понавезеної сюди у 50-х кацапні за безкоштовним бараком («Тоді квартири безкоштовно давали!»).

Причина цьому? Проста як двері: у 90-ті роки Росію не було окуповано США, її єврейську верхівку не було люстровано, а самих росіян не змусили соромитись своєї співучасті у совєтізмі.

Це якби німці зараз писали австріякам про спільне минуле, великі звитяги, Фау-2 та спільний Z4 Конрада Цузе, а потім створювали митний союз Германії, Східнопруссії та Палестини.

Як цьому зарадити? Дуже просто. Черговий крах Кремлівського Каганату наближається зі всією історичною неминучістю й у цей раз сеї помилки має бути не зроблено. Як німці вибачаються за гріхи своїх дідів, так у всіх країнах де лишився хоч один нащадок більшовика, мають щороку проходити уроки пам’яті жертв червоних комісарів. Україна, Росія, Казахстан, Литва, Латвія… навіть Ізраїль. Є хоч один російськомовний? Вивчай курва справи рук пращурів твоїх.

І це буде правильно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Законопроект Журавського [link], хоча концептуально і відповідає засадам FAQ [link], але страждає на одну фундаментальну ваду: спеціальний об’єкт посягання.

Штучне переривання вагітності взагалі, та переривання вагітності шляхом хірургічної операції конкретно, це звичайне вбивство, що додаткового характеризується особливою цинічністю мотивів вбивць, а також його вчиненням проти безпорадної жертви.

Групова расчлєньонка вчинена з мотивів «я коли єблась не думала, а тепер у мене кар’єра», здійснена оплатно, способом, що провокує максимум страждань жертви, за яку дають… аж штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян… це напевне жарт такий? Може тоді одразу, візьмемо групове зґвалтування і додамо таку статтю у Кодекс про адміністративні правопорушення?

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Мабуть треба було розповісти якусь страшну історію як я замерзав на Патона, ночував на Перемоги, чи йшов пішки до Шулявки, але не буду. Бо про негоду я знав заздалегідь і з Києва завбачливо поїхав в область.

За містом звичайно також піздєц, але там у мене хоч є запаси, снігова лопата і навіть іноді їздить тракторець з ковшом. Завтра у Київ доведеться повертатись, але розмова не про те. Розмова про відповіді на одвічні питання: «хто робить?» і «що винен?». Починати слід звичайно з останнього.

1. Перший кандидат на лінчування за сніговий пиздець це звичайно ДАІ. Лицарі хабара і штрафа саме цієї зими взяли собі за звичку до справи і без видавати рекомендації водіям не виїжджати власним авто. «Дома нада сідєть» це звичайно вершина мусорської логіки, але коли на місто йшла реальна жопа, вереску «Вовки!» прес-служби пузанів вже ніхто не вірив.

2. Другий винний у нинішній ситуації, це місто-герой Київ, а точніше його мешканці. Для мене достатньо очевидно, що те що трапилось результат нездарності міських служб і хронічного їх безгрошів’я, пов’язаного з тим, що уряд цього року пограбував бюджет міста на прибутковий податок.

Тим не менш, кияни на виборах-2012 думали не головою, а сракою, тому голосували серцем, печінкою, гречкою, але аж ніяк не власним, йобнутим падінням на тротуарну кригу імені Л. Черновецького, копчиком.

Тому, замість того, щоб голосувати на виборах народних депутатів за тих, хто поверне місту гроші, чи заснує програму встановлення теплових колекторів на дахи, чи розпочне будівництво тротуарів з підігрівом, містяни проголосували за тих, хто більш сертифіковані, ліцензовані і брендовані опозиціонери. Маєте.

Хто бачив на Троєщіні Іллєнка з лопатою? Чи може Левченка на Сирці, що посипає доріжки піском? А може я пропустив епічну картину, як опозиційний борець Ярема смикає своїм джипом жигулятори на проспекті Бажана? Ви стояли на Московському мосту, може не помітили як між рядами заглухлих авто снували депутати Яворівський, Ляпіна та Бригинець з каністрами?

Всі ці чудові люди, як і я, сиділи у своїх заміських будинках і більше цікавились смертю Березовського та антикризовим пакетом на Кіпрі, ніж колапсуючим Києвом. Але мене ж ви не обирали депутатом від міста, так?

3. Найцікавіше в Києві те, що ніхто не знає що з ним робити. Останній хто хоч якось розумів як функціонує місто, був Омельченко О.О., з його програшем на виборах жодної логіки у містобудуванні більше немає.

Тому уявляємо ситуацію, влада вирішує провести вибори мера Києва в 2013 році. Під це переписується закон про Київ, закон про вибори, закони про референдум і взагалі все, що стоїть на заваді. Після падіння рейтингу Юлії Тимошенко з 3-го на 6-те місце, її оголошують частково дієздатною і після місяця в фармкурсу в Глевасі відправляють у денний стаціонар Психіатричної клініки Павлова. Закон прописаний так, що не забороняє їй висуватись у мери Києва, але забороняє йти в президенти. Тимошенко оголошує про початок мерської кампанії. Точніше оголошує Турчинов, бо після лікування Тимошенко підозріло схожа на жертву лоботомії.

На противагу їй, адміністрація президента винаймає кращий спеціалістів з урбаністики. Вони розробляють найкращу в світі програму порятунку Столиці. Ця програма абсолютно реальна і ефективна.

Подумавши, Партія Регіонів вирішує зробити хід конем і висунути свого кандидата на посаду мера Києва. Цим кандидатом стає Янукович Віктор Вікторович, молодший син президента, тусовщік, оффроудер, казнокрад та мажор, на якого татусь покладає політичні надії з приводу Проблеми-2020.

Оскільки саме Вітюшу-Мл. президент планує зробити своїм наступником за завітами сім’ї Бушів, то бабки під цю ідеальну програму знайдуться і вона буде реалізована.

А тепер власне питання:

У другий тур виборів Мера Києва виходять два кандидати. Це: а. Янукович Віктор Вікторович, син президента, народний депутат, результат у першому турі 27,7% і б. Тимошенко Юлія Володмирівна, екс-прем’єр, двічі судима, неповносправна, без певного місця проживання, результат першого туру – 35,5%.

Після того як ви посиділи декілька годин у кучугурах, за кого проголосуєте ви? Якщо я гарно знаю киян (а я їх знаю гарно), Київ дружно проголосує за Тимошенко і буде грітись біля буржуєк, власноруч вирубуючи на дрова парки “найзеленішої столиці Європи”.

І це прекрасно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Якось непомітно мій RSS [link] набрав більше сотні за статистикою feedburner. Це на фоні того, як Google Inc. вирішила закрити Google Reader.

Так і не зрозумів, чому RSS на фоні інших XML чимось застаріла. G+ це звичайно прекрасно, у мене там навіть вже під 400 читачів [link], але гугл-рідер це монстр…

ЩЕ:
Користувач www.tivasyk.info вичитав та конвертував під читалки мою оповідку [link]. За що йому дяка.

Смішно, колись я бився за кожну «зайву» кому і дуже ображався на редактуру. Мабуть дорослішаю.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

На в’їзді у поселення Нетря стоїть не ГОСТовий знак.

Невідомо, що хотів зобразити місцевий живописець.

Ймовірно це знак «Обережно! Штучна нерівність!». А може «Обережно! Ями!». Чи може «Обережно! Тракторні колії!».

Цілком ймовірно, це єдиний у світі такий знак і означає він тільки одне: «Обережно! Ви у поселенні Нетря! Території безнадії, жаху, сірості й глухоти. Залиште за цим довбаним знаком свої надії, плани, амбіції, почуття, віру у світле майбутнє і ваш чортів автомобіль. Ми вас попередили».

Я не послухав.

З двадцяти п’яти метрів тракторної колії я зміг майстерно проїхати двадцять три після чого передбачувано сісти на брюхо посеред нетрь.

«Залиште свої надії і машини чорт вас забирай! Ми попереджали».

Колись я мріяв написати фантастичний роман. Його сюжет: людство спіткала екологічна й енергетична катастрофа. За рахунок танення льодовиків, Європа перетворилась за суцільне болото. Людство живе у величезних містах-хмарочосах на палях, що одиноко розташовані посеред полів з енергетичною тростиною, яку збирають спеціальні величезні роботизовані комбайни. Вигнанці з міст шукають сухі кочки, плетуть з тростини кубла, тікають від комбайнів і мріють про штурм міст.

Тепер я знаю як слід було його назвати – Нетря.

Ми сиділи посеред каламутної води зі шматками розбитого льоду, безпорадно борсались колесами і панікували.

Я одяг черевики замість туфель, взяв титановий секатор з оригінальною назвою «Титан», відкрив дверцята і перестрибнувши калюжу пішов до найближчого дерева збирати хмиз.

Дерево виявилось на острівці посеред величезної, глибше коліна, калюжі.

Ми в нетрях.

Інше дерево виявилось в іншій калюжі, але вже на краєчку. Я пробував до нього дійти і переконався, що мої німецькі поліцейські боти для бійців що розганяють демонстрації, більше не водонепроникні.

Нетря засмоктують.

Наступні кущі виявились слідами роботи Скайнету. Вирваний і розчавлений невблаганними колесами кленок з купою нової парості.

Те що треба.

Треба калюжі.

Під моїми колесами явно ховались трупи Івана Сусаніна та тієї козацької ватаги, яку радянські ідеологи політкоректно звали «загоном поляків».

«Нам потрібен Трактор!».

Скайнет був би нам в пригоді.

Колись я читав російськомовний сайфай роман. Там вся складна техніка була роботизована, а люди перетворились на мисливців-збиральників, що мародерствують у новому технотизованому середовищі існування.

Дочекатись роботизованого комбайну що збирає енергетичну тростину, випатрати його бортовий комп’ютер, витягти свою Ніву і нарешті вирватись з цих сраних нетрь.

«Ми попереджали! Котись звідсіля сам! Ми навіть чортів знак тобі намалювали!».

Похід з трактором підприємство чимось інтимне. Це щось дуже схоже на дорогу до сповідальні і повернення з абортарія одночасно. «От нахуя ти туди поліз?», «Я думав я крутий оффроудер і тепер сиджу на пузі!», «От дебіл!», «Так, я дебіл!».

Більше нічого сказати.

Нетрі зустріли порожніми побудованими на продаж котеджами, бабки на які після кризи опинились в нетрях. А ще остовами мазанок без дахів. Здається, я навіть бачив одиноко стоячий димар печі на попелищі.

«Жах і байдужість в Нетрях».

Безлюдні двори. Ніяких собак.

Якщо б я писав роман про утаємничену громаду вовкулак, що століттями жила селом посеред Київщини, то відсутність собак була б головною їх ознакою.

Так і уявив, як з цих порожніх євровікон ночами вистрибають косматі перевертні, що біжуть у поля щоб роздирати лис, зайців та сусідських собак з кішками, а потім вигадав як селище вже зібралось навколо моєї Ніви віче і в виносить крізь розбиті шибки останні ланцюгові пили і титанові секатори.

Думка підбадьорила.

Перший трактор охороняла собака з закривавленими яснами. Він був оточений остовами підбитої в танкових боях сільгосптехніки і комплектувався чорно-білим котом до традиційного безмовного євровікна.

Я майже побачив інтенсивність джі-ес-ем трафіку між цими євровікнами по різні сторони вулиці й відчув себе німецькою зондеркомандою, яка повз десятиліття добріла нарешті у Нетрі за своїми млєко й яйкі, щоб тихо-мирно загинути на вилах отамана УПА Бульби-Боровця і назавжди затонути в полях енергетичної тростини поряд з Іваном Сусаніним.

«Ти що не бачив знак? Це Нетря! Там була намальована дірка в землі куди опустять твою домовину! Навіщо чорт забирай ти сюди перся?».

Джі-Ес-Ем трафік мав результат й поряд з нами матеріалізувався дядько на лісапедці.

Лісапедка була розбита, а замість традиційного ватніка чи камуфльованої куртки з малюнком типу «Дубок», на дядьку була синя фуфайца з світловідбивними смугами та міліцейськими нашивками.

«Дільничний – здогадався Штірліц».

- Привіт дядьку. Де це тут люди?
- Де? Так ви в Нетрях.
- Та ні діду, я кажу де тут у вас хазяйва трахторця, що мене з поля дьоргнути – “Місце перебування: Чернігівське воєводство. Код доступу – чернігівський суржик. Лопата, відро, шо. Концентрація у мові слова «блядь» менш ніж 25%, призводить до виявлення чужорідного організму”.
- Та шо, не чую.
- (кричу) Трахторця треба щоб машину дьоргнути.
- А машина, то яка у вас?
- Ніва, в колії стоїть. Так чий то трактор у дворі стоїть?
- Та то він у місті. У нього трактор зиму не їздив. Так яка у вас машина?
- Ніва дядьку. Ніва.
- Так я ото зараз подзвоню.

«Зв’язковий, це центр. Якщо по дзвінку скажу що то не німці, відкривайте вогонь».

- Альо, Вась як ти там? Лежиш? А Петро десь поряд? Що немає. А трактор у вас їздить? Та тут Ніву треба дьоргнути в полі. Так коли буде? А як життя?

Уява малювала Петра, який вже давно витягав крізь розбиті шибки дорогу техніку й навіть виколупував лічильник Гейгера з ніші для автомагнітоли.

- Альо, Федь? Що там у тебе з трактором? Не їздить? Ніву треба дьоргнуть. Що дружину? Ага…

«Командир загону приймає рішення на основі інформації отриманої з двох верифікованих джерел».

- Нема.
- А ще трактори є?
- Так вам треба йти за глій. Чи на ферму.
- Там є трактор?
- Так, є. Ось там ідете асфальтом, потім наліво, потім загодите поза глиняку, а там буде такий довгий синій забор, а там ворота з білого кирпича, так там і трактор.
- Асфальт, потім ліво, потім паркан.
- Та ні, ліво, асфальт, а там за глинкою побачите забора.
- Дякую дядьку, а ви номера телефона свого можете дати?
- Та навіщо?
- Ну щоб у випаду чого подзвонити?
- Та що я вам зроблю якщо шо…

«Я, як мій батько і мій дід, і мій прадід теж деру сусідських кішок ночами». Оглядаючи спину міліції, яка тікала, ми почовгали чи то до глію, чи до глиняки, чи до глинки.

Щоб то не було, воно виявилось величезним глиняним кратером заповненим побутовим сміттям і осокою.

Згадалось з якогось журналу – «Розповсюдження пінобетону не лишило шансів традиційним будматеріалам в сільському будівництві».

За кратером дорога закінчилась, але виднівся синій паркан.

«Ідеальне місце для пастки. Тіла можна швидко закопати в глині і присипати сміттям».

На дорогу вдалось повернутись обійшовши чергову річку-калюжу.

Це нетрі.

По дорозі трапилась пара велосипедистів. Російськомовний бородань, що ймовірно носив у місцевих прізвисько «Кацап», що швидко втік сказавши що нічого не знає про трактора і явний запійний абориген, який взагалі не знав що такі механізми існують в природі.

За синім парканом виявився комбайн і вовкулакистий пес. Оскільки поряд був припаркований оснащений антикрилом “жигуль” (на швидкості понад 300 кілометрів за годину “жигулям” дуже потрібні антикрила), довелось припустити що це і є власник, а зараз повнолуння.

В далечині швидко перебігла дорогу бабця. Спроба наздогнати і розпитати її, привела до чергових євровікон з мовчазною кицькою.

- Лишилось МТС.
- ?
- Моторно-тракторна станція. Місце де ремонтують зміну сільській конячці і пиздять соляру, яку потім ллють в куплені на продані паї «лексуси».

Циклопічні будови в далечині, нагадувати одночасно грецькі пантеони і напіврозібрані космічні кораблі.

Так і уявив, як спускаючись в стратосферу якісь космічні загарбники побачили перед собою голограму з неГОСТовим знаком «Обережно! УПА Бульби-Боровця!» і не повірили.

Тепер десь поряд бігають здичавілі рептілоїди, копирсаються в смітниках і ночами ховаються від аборигенів-вовкулак.

Свинарники виявились закинутими і явно були справою рук радянського тваринницького господарства, а не позаземної інженерії.

Це нетрі.

Повернення до Ніви було сповнено безнадії, жаху, ненависті і Лас-Вегасу.

Зі смітника обабіч, була підібрана новорічна ялинка і сумка, яку було набито битою цеглою.

Ялинка, цегла і навіть сумка були засмоктані нетрями у перші ж хвилини і приєднались до Івана Сусаніна, козацького загону і зондеркоманди залишеної без яйок і млєко.

Подув вітер.

Ми знову перестрибнули калюжу, сіли в машину, змінили шкарпетки, висушили черевики туалетним папером та почали пити чай з термосу. Значок бензину заремигав. За бортом пішов сніг.

В снігу зачаїлись здичавілі рептилоїди і божевільні комбайни скайнету.

Зі снігу з’явилась Ніва. Це не марево.

Один стрибок з машини і я знову в мокрих шкарпетках.

Ніва пронеслась повз, а водій показав жест на годинник.

«Нетрі живуть своїм життям. Ми намалювали знак. Ви вивели вам зв’язкового. Чого ви чорт забирай ще від нас хочете?»

Всі ялинки потоплені. Бензин ремигає. Час використати дзвінок другу.

- Ало… подивись мені евакуатори в київській області… так, треба. Сиджу на пузі посеред поля. Звичайного. Ніхуя тут немає тракторів. Все обходив. Всі трактори конфіскували ще німці після чого потонули в нетрях. Не слухай. Що, знайшов? Так, записую. Який нахуй чувак на “Таврії”? Я в тракторні колії. У мене можливо під колесами вже лежить точно така “Таврія”. А ще ялинка і купа цегли… Так, наберу.

- Ало, дєвушка. Так, нам потрібен евакуатор. Київська область. Чорт з ними, гривнями на кілометр. Передзвоните? Гаразд.

Чекаємо.

- Нам потрібен банк.
- Скільки?
- Разом вийде під пів сотні баксів.
- Що у нас на картках?
- Нічого. Є сотня доларів у кишені.

Я витягаю навігатор (гарно ти мене завів), чекаю доки він знайде свої супутники і ставлю точку.

Якщо поставити посеред цього поля портал Інгресс і об’яву з телефоном, то евакуаторщики матимуть відкатити мені великі бабки. Дзвінок.

- Так, Яготин влаштовує. Тільки це… дівчина, ми сидимо посеред поля. В промерзлій тракторній колії. Спитайте, чи дійсно він готовий до нетрь? Так, чекаю.

«Йдемо пішки до найближчої зупинки чогось, ловимо тачку. Доїжджаємо до цивілізації, б’ємо бакс. Беремо місцевого таксиста, доїжджаємо до Нетрь, веземо евакуатор, витягаємо лебідкою Ніву, даємо його пів сотні баксів, якщо не повириває мости – повертаємось своїм ходом».

Це план.

Дзвінок.

- Де сидимо? Посеред поля. Поряд село Нетря в долині річки Нетря… Як залізли? Іван Навігатор Джіпіесович завів… В тракторній колії… Тракторів не існує… Не вилізете? Телефон чувака на УАЗіку? Пишу.

Сніг.

Вітер.

Бензин в баку скінчився, заливаємо по коліна у кризі резервну каністру.

Фари.

“Газон” з дровами.

- І що це ви тут блядь робите?
- Засмагаю блядь лежачи на пузі.
- То моя Ніва була, але у неї сцеплєнія нема.
- А “газоном” дьоргните?

Підходить. Бачить двадцять три метри колії.

- То ж Ніва блядь, то ж не танк. У мене ліфтована й то боюсь.
- Майже пройшов.
- Майже. Шнурок є?
- Зараз найду.

Шнурок вішається за «вухо» Ніви і за гак “газона”. Один рух й він рветься.

Консиліум.

- Тут троса нада.
- А трос є?
- Та й трактор є. Ти за солярку заплатиш?
- Звичайно. Тільки скільки?
- Ну не знаю.
- У мене гривень небагато зараз при собі.
- А скільки є?
- Гривень сімдесят.
- Чекай, зараз під’їдемо.

Вечоріє. Хуртовина. Якщо не буде трактора, то бакс вже не розіб’єш. На картках нуль. Якщо спалити бензин, нового не буде. Холодно.

Можна вірити у настання комунізму. Можна чекати царства божого на землі. Можна стояти з букетом квітів біля пам’ятника Пушкіну А.С і чекати на дівчину.

Але найбільш сильне відчуття, це стояти під Нетрями в замерзаючій колії і чекати на трактор.

Ай вонт ту білів.

- Значить так. Чекаємо ще годину, а потім кидаємо машину і по навігатору пішки йдемо до залізничних колій. Там йдемо по коліям до переїзду. Там в теплі заряджаємо мобільники, дзвонимо в обласне мвс, беремо телефон нетрянського дільничного, кажемо йому де Ніва з технікою, просимо опустити шлагбаум, ловимо першу тачку, йдемо в найближчий центр цивілізації з готелем, а завтра б’ємо бакс.
- На картці нуль.
- За стандартом віза-бізнес готелі мають оплачуватись поза залежністю, чи є гроші на рахунку.

Фари. Знову мокрі черевики. Трактор.

«Кіровєц». Я пройшов двацять три метри колії «кіровца»! Довбаного артилерійського тягача “Кіровєц»!

«Кіровєц» чіпляє Ніву тросом за фаркоп і як кораблик витягає з колії. Ніва пливе двадцять три метри аж поки колеса не торкаються твердої землі. Знаходжу гаманець, витягаю з нього сімдесят вісім гривень.

- Ніва вона не танк. Як ти сюди заліз?
- Навігатор завів.
- Кращий навігатор – у людей спитать.

У людей? З євровікон? У котів? Мовчу.

- Дякую. Як тепер звідси?
- Так як і їхав. От туди, а там асфальт. Тіко за нами не їдь. Бо ми – танк.
- Ага.

Заводжу машину. Сідаємо. виїжджаю на нижніх передачах на кочки. Неспішно їду по снігу. Оминаю всі калюжі. Асфальт.

В теплій машині Нетрі не такі страшні. А може справа в сніжку. Нетрі не брудні, вони білі.

НеГОСТовий знак. Табличка «НЕТРІ». Територія безнадії і мовчання. Територія полів та скайнету. Територія вовкулаків і єврокотів.

Мої недавні координати N50°21.373′:E31°28.340′.

Я на брудній Ниві.

Я мокрий і голодний.

Я вирвався з Нетрь.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

У визначного знавця в галузі ринкового ціноутворення [link], прогнозування дефолту [link] та інформаційної безпеки [link], а також на сумісництвом Експерта З Питань Всього, почесного громадянина Олега Соскіна нещодавно трапилось горе.

25.10.2012 року з ним трапився гострий напад геноциду. Наразі ні походження, ні клінічна картина хвороби не з’ясована, але Олег Соскін вже направив у цю сферу свій титанічний інтелект.

Я вірю, геноцид буде подолано, арештованого та доставлено в тюрму разом із злочинним режимом Януковича-Ющенко-Кучми-Кравчука.

Геноцид но пассаран!

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

В жж є блоґ блоґґера з ніком vjn [link]. Істота він не особливо смілива, а відверто кажучи – боягузлива. Повірте, я знаю про що кажу.

А ще він істота підла, оскільки тихцем видалив (чи сховав) мої цілком ввічливі зауваги, на маячню [link] що написав. Ну і анально огородився.

А ще він істота пиздлива, оскільки стверджує, що для купівлі градкоствольної мисливської зброї в Україні потрібне лише «посвідчення мисливця».

1. Мисливський квиток давав право на купівлю мисливської зброї в СРСР. Українське “посвідчення мисливця” дає тільки право на полювання. Навіть не так. Посвідчення мисливця саме по собі не дає навіть права на полювання. Ви можете полювати виключно якщо маєте наступні документи:

а. посвідчення мисливця;
б. щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита;
в. дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо);
г. відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю;
ґ. паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році у разі їх використання під час полювання.

Більш того, голова Української Асоціації Власників Зброї [link] Георгій Учайкін не радить [link] вам займатись полюванням без членства у Товаристві Мисливців і Рибалок.

2. Володіння зброєю в Україні регулюється Інструкцією МВС “Про про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів” [link].

Доставляючим у цій інструкції є хоча б те, що вона посилається на Постанову Верховної Ради «Про право власності на окремі види майна» [link], що прийнята на реалізацію права наданого Верховній Раді України статтею 13 Закону України “Про власність”, який в свою чергу… остаточно втратив силу ще у 2007 році.

3. Відповідно до всіх цих прекрасних актів в Україні діє СПЕЦІАЛЬНИЙ ПОРЯДОК набуття права власності громадянами на (серед іншого) вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю, що полягає у можливості набуття такого права власності виключно за дозволом.

Перелік документів, які необхідно подати для отримання дозволу, приблизно однаковий для усіх видів зброї. У цей перелік входять:

а. довідка про судимість/несудимість
б. заява на ім`я начальника РВ про видачу дозволу;
в. заповнена картка–заява;
г. медична довідка для отримання дозволу (ліцензії) на об`єкт дозвільної системи;
ґ. довідка про проходження навчання та здачу заліків з вивчення матеріальної частини зброї, правил застосування та заходів безпеки;
д. квитанція про оплату послуг за видачу такого дозволу;
е. квитанція про сплату коштів за бланкову продукцію;
є. 4 фотокартки розміром 3х4 см;
ж. паспортні дані;
з. документ, що підтверджує наявність умов зберігання зброї (сейфу).
и. поліс страхування цивільної відповідальності перед третіми особами.
і. у разі наявності трьох і більше одиниць зброї, документ що підтверджує наявність охоронної сигналізації.

А в іншому все було так (с) Вірменське радіо.

Окрім того, не забувайте, що відповідно до ч. 5 ст. 36 КК ви таки можете безкарно вбити нападника з власної легальної вогнепальної зброї якщо (на вибір):

а. Цей нападник діяв у складі групи.
б. Був озброєний. Для цілей цієї статті зброєю вважається виключно предмет, що не має іншого господарського застосування крім як ураження людини і щодо якого діє той самий СПЕЦІАЛЬНИЙ ПОРЯДОК. Це значить що на побутову сокиру це правило не розповсюджується.
в. Ця особа чи група осіб вчиняла вторгнення у житло чи інше приміщення. Земельних ділянок ця заувага не стосується.

Такий ось нюанс.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Не знаю як відноситись до класифікації Дмитра Резніченка [link], але моє негативне відношення до педерастів обумовлено рівно тим самим, чим і негативне відношення до жидів, свідків ієгови та зірок шоу-бізнесу.

Їх багато. І в даному випадку «багато» це не посилання на їх кількість (реально багато тільки росіян та тарганів), а констатація надмірної концентрації цих істот в конкретно моїй частині реальності.

Гомосексуалісти, рівно як і російськомовні, етнічні євреї, проповідники, лицедії та менти викликають у мене огиду, бо вони нав’язливі.

Мене не коцає з ким спала Лара Фріске і хто вона взагалі така. Я срав на вашого Пушкіна з Достоєвським, любіть свою культуру подалі від мене. Я не збираюсь винаймати твого племінника, ти звільнений Мойша. Мені похуй, як насправді звуть Бога, я звик називати його «Бог». Майор, ти не настільки цікавий співбесідник, щоб я спілкувався з тобою без повістки (чули б ви той звук падаючого тіла, коли говориш це слідчому). І на останок, мені абсолютно не цікаво в які частини тіла і хто схильний тицями свою піпіску. Звільніть мене від цих подробиць.

Я ненавиджу маленькі дискриміновані меншини, бо вони реально набридають своєю «ескалацією вимог». Сьогодні вона вимагає зробити найстрашнішим злочином насильство щодо баби [link], а завтра за спиною мусора вже верещить вимагаючи заборони сцяти стоячи [link].

В теорії, найкращий спосіб боротьби з цим (та й з будь-якими девіаціями) – вигнання найбільш надокучливих за межі країни. Верещить якийсь Червоненко Євген Альфредович з IQ педагогічно запущеного дауна, що його не взяли в МФТУ через «антисемітизм» – відсилаємо його нахуй в Палестину захищати сильну і незалежну Ізраїльську Державу. Дівчинка з ескорт-сервісу протестує проти чогось бігаючи по вулиці з оголеними цицьками? Викидаємо її нахуй займатись проституцією в Амстердамі. Підор хоче всиновлювати дітей? К єбєні матері за митний кордон шукати кращої долі.

Але нажаль, реальність сувора. Сучасні держави не практикують ані вигнання з країни, ані тілесні покарання (на вибір з вигнанням) й чомусь не люблять боргові ями, продаж у рабство та примусову працю.

Чомусь держави надають перевагу збиранню зайвих людей в одних місцях з наступним поверненням назад, туди де вони не потрібні. І чомусь весь цей час ідіоти жеруть за рахунок тих, кому вони власне і шкодили.

Це огидно, але єдиний спосіб боротьби з «ескалацією вимог» в цих умовах: максимально закрутити гайки та направити боротьбу дискримінованої меншини на захист якогось дрібного і максимально ненав’язливого права.

Стаття «мужеложство» в кримінальному кодексі. Заборона на пропаганду «нацизму, комунізму та сіонізму, як людиноненависницьких ідеологій». Штраф за іншомовство в громадських місцях (і строк за іншомовство службовцями). Заборона на вищу освіту та церковні таїнства для лицедіїв.

Заборона пропаганди гомосексуалізму тут ідеальна штука. Під заборону підпадає рівно те, чим педерасти найбільше і набридають – боротьбою за свої права.

Криміналізацію пропаганди гомосексуалізму без сумніву треба підтримати і розширити. Як і криміналізацію пропаганди чарлдфрі, підвищення податків, фемінізму та обмеження на оберт вогнепальної зброї. В ідеалі, поступово під заборону мають потрапити всі девіації, у вигляді пропаганди тупопьоздості, авторського права, абортів, кейсіанського стимулювання економіки, страждань українського народу, велферу та велосипедного руху у містах.

Ну і найбільш логічна заборона, коли в законі будуть перелічені всі нав’язливі меншини, збочення та хобі, слід ввести головну заборону на пропаганду: заборона на пропаганду розширення чи звуження заборон на пропаганду.

І буде всім щастя с блек-джеком, шльондрами та найкращими у світі атракціонами.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Дисципліна спецолімпіади, досконала багатоходівка інспірована українським користувачем з метою найякнайшвидшої кібенізації Російської Федерації кудись за Урал, а ще краще на 9000 самостійних частин. Твориться у російському Інтернеті чи в російськомовній блогосфері.

Стадії.

1. Хохлосрач.
На першій стадії українському користувачу трапляються типові російські шмарклі «за что оні так нас нєнавідят» які зводяться до, як правило, порівняння злочинів зроблених страшними західними державами на спротив М’яким Плюшевим Братським Танкам росіян. На цьому етапі стада кацапів сидять на форумі в позі ображеної цноти, лоскочуть один одному яєчка та обурюються лицемірності американців/англійців/французів/німців/іспанців у Сербії/Іраку/Чілі/Еквадорі/Аргентині/Хіросімі і Нагасакі/Дрездені (потрібне підкреслити чи дописати).

У момент кульмінації, коли взаємна мастурбація саме має скінчитись довгоочікуваною патріотичною полюцією, на форумі з’являється український користувач, що нагадує кацапчикам про Голодомор та кріпосне право.

В кацапах блискавично закипає нєгодованіє.

2. Москвосрач.
На цьому етапі кацапи переходять на особисті образи, а завдання українського користувача – залучити у розмову якнайбільше кацапів. Для цього використовуються наступні аргументи:

1. Справжня назва міста Москва – Кучково. А «Кучково – третій Рим» – це звучить гордо.
2. Кацап це від «як цап», «як козел їбе кіз». Кацапи хромосомні козойоби.
3. Російські проститутки щоліта набігають в український Крим та несуть канонічні венеричні блага русскава міра.
4. Москва – союзник монголо-татар, “битва на куликовому полі” – це битва за законного хана проти самозванця Мамая.
5. Росіяни єдиний народ, що вважає себе слов’янським, але зветься прикметником. «Русскі це речі належні русинам».
6. У російській мові найменше загальнослов’янської лексики.
7. Генетично росіяни – не слов’яни. Генетичні відстані у популяції доводять що це декілька неслов’янських народів зі значною зрусифікованою українською домішкою.

Також рекомендується нагадувати росіянам про програні війни, невдалі агресії, лендліз та інші піздюліни які вони відгрібали.

3. Кацапосрач.
На цьому етапі у срачі вже є комуністи, татарстанські татари, ображені на історію з козами діти гір, канапні монархісти, представники російської міграції, євразійці та тубільні жиди.

Тепер український користувач накидає наступні тези:

1. Триколор – прапор Власова. Царь-тряпка – цар-ганчірка.
2. Чеченці правлять Росією. Росіяни це гуяри-раби. Кадиров ловить у Москві малолєток та затаскує у Бентлі щоб зґвалтувати (нагадати про Берію). Росіянки їбуться з чурками та мають найбільший відсоток абортів у світі.
3. Більшовики були євреями, що поневолили слов’ян. Як Хазарський Каганат.
4. Сталін, як чистопородний грузин (грузини не згодні) зневажав росіян. Смугаста стрічка це царська нагорода кавказцям.
5. Петро Перший був мужеложцем. Петро Перший ліквідував патріархат.
6. Путін – німецький агент.
7. Іван Грозний – шизофренік-садист і азіат.

Кацапосрач вдався, якщо кацапи (москвичі, вєлікороси, кавказці, татари, жиди, комуняки, власовці та інші сорти лайна) починають між собою сратись і забувають про українського користувача.

Кацапосрач WIN, якщо закінчується масовим написанням заяв по 282-й статті УК РФ з посадками та включенням сайту в реєстр заборонених сторінок.

Кацапосрач EPIC WIN, якщо кацапи починають призначати один одному зустрічі у реалі, влаштовують масові бійки з поножовщіною та іншим чином доводять які вони Богоносці та Імперія Добра.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Періодично читаю захоплені істерики різних людей з приводу західної Європи. Ось британського міністра (правда це не Європа) примусили їздити на роботу електричкою.

При цьому заведено робити якийсь такий вираз обличчя, що губи немов самі беззвучно вимовляють слова «межигір’я» і «гелікоптер».

Автоматично вважається, що якщо ми примусимо наших міністрів їздити на електричках, ми одразу заживемо як британці.

А ось з точки зору нашої «еліти» все значно цікавіше. Кожен раз коли вони чують про такого міністра («хахаха! лох!»), чи про відставки за походеньки діток у клюбах, чи про їзду президента на тарантайці для середнього класу, наша чудова «еліта» питає «а нахуя давати їм такий рівень життя, щоб ці невдячні гниди усадили мене в електричку?».

При цьому «давати», означає «дати набрати сальця», «довго не грабувати».

З точки зору будь-якої еліти, рівень благополуччя підвладного лош’я має значення рівно в тому плані, в якому це не заважає їм жити.

Так вже влаштована система суспільної ієрархії, що 50 млн. овець завжди нагодують 500 сімей патріціїв. Бідність і вимирання населення ніяк не позначиться на їх житті. Навіть якщо просто ловити тубільців і продавати їх як рабів чи на органи (а до цього наша еліта вже йде), все одно цей «мисливський» бізнес прогодує 500 сімей на потрібному рівні.

І ось тут починається цікаве. На 200 млн. населення у США, кількість «непристойно заможних» – 5 млн. Це означає, що якщо «відпустити» Україну з лещат постійного грабежу та знищення виробництва [link], цілком можна отримати пристойний мільйон дуже-дуже заможних людей.

Натомість ми маємо не мільйон заможних, а 500 сімей заможних що без міри міряються рейтингами на сторінках глянцевих журналів і оточують себе провінційними лже-селебріті, що живуть в іпотечних хрущовках.

Чому? Бо можливість безкарно зґвалтувати у сауні неповнолітню дочку прола, для цієї «еліти» важливіша за будь-що. Бо накокаїнена дитинка має безкарно збивати пролів на зупинці. Бо міністр має їздити на майбаху, або як мінімум на лексусі.

І гори воно все невдячні. Грабуй! Пали! Нищ!

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

У серпні 2010-го року на Полтавському ГОК почався страйк водіїв кар’єрних самоскидів [link]. Мій прогноз тоді:

3. Останні змагання DARPA [link] щодо роботизації управління автомобілями перетворюють професію водія (навіть на дорогах загального користування) в анахронізм що поступово відімре, не кажучи вже про водіїв кар’єрних самоскидів, що роботизується як два пальці [link].

А ось свіжа стаття у російській Популярній Механіці:

В западноавстралийской Пилбаре, где стрелку компаса сводят с ума богатейшие залежи железа, а человека– жара, уже более года вместо людей круглосуточно вкалывают роботы. За пятью гигантскими самосвалами Komatsu 930Е-4АТ грузоподъемностью 290т, дизель-гидравлическим экскаватором PC5500, гусеничным бульдозером D475A, его колесным собратом WD900 и грейдером GD825 присматривают операторы, находящиеся в 1000 км от разреза Вест-Анджелас – в Перте. Скоро к ним добавятся четыре тепловоза-беспилотника GE Dash 9, которые будут водить составы из 230 думпкаров по 420-км ветке до морских терминалов Дампьер и Кейп-Ламберт на скорости до 80 км/ч. А конечная цель проекта – полная роботизация всех месторождений Пилбары – Хаммерсли, Хоуп-Даунс, Чаннар, Истерн-Рейндж и Меса-Джей [link].

З коментарів у джі+:

Yuriy Arseniev: Кстати, сейчас практически все ведущие производители карьерных самосвалов (Катерпиллер, Комацу, Хитачи и даже БелАЗ) анансировали начало серийного выпуска самосвалов-роботов в ближайшие 2…3 года.

Майбутнє почалось вчора.
UPD:
Стаття виявилась якраз 2010 року. Її з якоїсь таємничої причини підняли саме зараз. З коментарів:

C момента публикации статьи прошло почти 2 года. Этот период оказался весьма продуктивным для Rio Tinto. Проект Mine Of The Future живее всех живых. И более того – расширяется не только в самой Пилбаре ( + 150 новых беспилотников-самосвалов; перевод ж.д перевозок до портового терминала на беспилотные поезда AutoHaulTM к 2014 году), но и на других месторождениях компании в Австралии, США и Канаде.

Rio Tinto начинает использование новейших автоматизированных туннельных систем компании Atlas Copco для проходки вертикальных и горизонтальных шахтных стволов со скоростью 10 м в сутки. С помощью этих систем можно будет значительно углублять существующие шахты и вырабатывать прежде недостижимые рудные тела. Кроме того, Rio Tinto начинает внедрение технологий ProWave™ , Copper NuWave™, использующих СВЧ- и радиочастотные генераторы для извлечение из отвалов кусков породы с высоким содержанием железа и меди.

Также начинается использование воздушного поиска рудных тел при помощи гравитационных градиометров VK1. В настоящее время ведутся интенсивные летные испытания летающей лаборатории в районе Пилбары

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

1. Перше питання, яке у мене виникає в зв’язку з блоґо-істерикою з приводу французького лицедія… ну от гаразд, а якщо завтра Ален Делон (який не п’є одеколон) попросить громадянство (для прикладу) Румунії, ви теж розведете вереск?

Людина не схотіла платити грабіжницькі податки і змінила громадянство, ну як вас це їбе? Може ви чекали що він прийме громадянство України, з її до 42% Єдиного соцвнеску, прогресивними 17% податку на доходи фізичних осіб і 20% ПДВ? Цей хлопець схожий на єбанько?

2. Друге. Дві цитати від представників бидлоеліти:

Олександр Брехунець Бригинець: Кремль усиновив скупого Жирара! У Франції є свої «тушки».

Дітолюбивий [link] депутат Уколов: Справжній український патріот в своєму житті має керуватись принципом: якщо любиш свою країну – плати.

Ну ви зрозуміли. Хочеш довести як ти любиш Україну, дай бабла депутату на Феофанію [link]. Дай бабла сука. І побільше. А краще все бабло. От скупе падло, дай бабла депутату дітей любити!

3. Взагалі, ця історія з Депардьє в Україні відмінний маркер. Я розумію чому дупкобіль у французів. Цих ледарів-соціалістів поводили пикою по підлозі. Я розумію чому дупкобіль у російських лібералів. Місцеві Путінські лоялісти влаштували таке радісне гуляння з приводу міграції цього іноземця до Північного Мордору, що у внутрішнього поросятки Петра московського офісного клерка ледь не заглух трансцендентний тракторець.

Але до чого тут хохли? Чому вони пишуть стільки дописів, викладають свої нахуй нікому не цікаві думки, засуджують щось, закликають до чогось… Чому? Ця людина ніяк не пов’язана з Україною. Він не громадянин України. Він не платив в Україні податки. Єдиний ефемерний зв’язок цього актора з нашою державою – дружба з сім’єю Ющенко і міфічні плани зіграти Тараса Бульбу. Все.

Але ж ДУПКОБІЛЬ юанету очевидний.

Думаю француз задів внутрішній стрижень провінційного хохляцього лівацтва. Кожен хохол, кожна хохлушка, кожне хохленя з хохлопенсіонером, хохлобюджетником, хохловчителем, хохлолікалем й хохломусором є носієм одного ключового переконання.

Це символ віри Хохлостану. Перша стаття конституції Хохляцької Радянської Соціалістичної Республіки (ХРСР). Його національна ідея. Його modus operandi з тотемом і табу в одному флаконі. Це основа основа місцевого хохлотеізму. Основна заповідь.

Ось вона: якщо ми всім селом вирішили забрати корову у Васі – це справедливо.

Хохли дійсно певні, що якщо вони зібрались і щось вирішили за іншого – той має це виконати.

Звідси і страх перед зброєю (ми прийдемо за коровою, а він в нас зі шмайсера!) і любов до мусорні (бач який жлоб, може ще пизди дати, треба щоб менти могли заламувати жлобів коли ми забираємо корову!).

Але ж раптово з’являється Депардьє. Він не хитрує користуючись абсолютно легальними засобами зберігання коштів (для прикладу відкрити власну акторську агенцію з цікавим податковим режимом, що буде оплачувати його побут, як представницькі витрати). Він не просить виключень. Не клянчить.

Він просто уходить від них. Всім зрозуміло, що гублять тут тільки жадібні соціалісти. Всім зрозуміло, що громадянство Франції ніяк не відображалось на його доходах. Всім зрозуміло, що Депардьє не обвинуватиш ні у вивозі народних капіталів, ні у закритті робочих місць, ні у знищенні національного виробника. Він актор, лицедій, самозайнятий. Йому платять виключно за те, він комусь подобається.

І тут ліві французи, які поголовно є українофобами, знаходять підтримку нахуй їм не потрібних хохлоблоґґерів та свідомих опозиційних хохлодепутатів.

Як так не давати нам бабки? Як так ти можеш заробляти і без нас? Як так можеш поїхати і нічого ми тобі не зробимо?

ДУПКОБІЛЬ. БОЙКОТ. ДАЙ ГРОШЕЙ УКОЛОВУ СКУПЕРДЯЙ, УКОЛОВ ЛЮБИТЬ ДІТЕЙ!!11АДІНАДІНАДІН

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Як відомо, ідеальна Тяжка Держава (за термін дяка користувачу lj::e-mir [link]) використовує всі свої ресурси ідеально ефективно. Це значить що податки, плати за надра, прибутки від «природних монополій», державні мита та доходи від державних лотерей збираються і використовуються виключно корисно, чесно, прозоро і за призначенням.

В ідеальній Тяжкій Державі не помиляються, не крадуть, не тринькаються на дрібниці. Якщо Тяжка Держава оплачує, для прикладу, дитячі гуртки авіамоделювання, значить це суспільно-корисно, а сам гурток буде наповнений дітьми та викладачами, зручний за часом для батьків та незабезпечений картоном, пластиком, клеєм, фарбами й кресленнями літаків.

Якщо ми говоримо про прибирання вулиць, то ідеальна Тяжка Держава буде забезпечувати таку кількість двірників і техніки, щоб навіть в час скаженої хурделиці, асфальт був чорним, а тротуарна плитка шорстка та суха.

Ідеальна Тяжка Держава забезпечує всім медицину тої якості і в тій кількості в якій вона потрібна кожному. Якщо це освіта, то всі навчаються так як хочуть і де хочуть.

Якщо це театр чи кінематограф, то ідеальна Тяжка Держава робить все, щоб всі актори були талановиті, всі сценаристи писали цікаві і суспільно-корисні сценарії, а глядачі в результаті були задоволені, високодуховні й натхненні на роботу, що приносить користь суспільству.

Ідеальна Тяжка Держава це контроль, публічність, гласність, ефективність і всеосяжність. Вона задовольняє всі інфраструктурні та інвестиційні потреби суспільства і не губить ні копійки народних грошей.

В ідеалі, громадянин Тяжкої Держави може спокійно зайти на Головний Державний Сайт і ввівши свій персональний номер дізнатись скільки податків прямо і опосередковано він сплатив цього року і яка копійчина і як була використана на послуги що він спожив.

Всі закони ідеальної Тяжкої Держави виконуються. Всі програми фінансуються. Всі штати укомплектовані і жоден не роздутий.

Зрозуміло, що при такому підході ідеальна Тяжка Держава буде вилучати у своїх громадян певну суму податку. Зрозуміло, що оскільки ця Тяжка Держава – Ідеальна, то вилучати вона буде саме стільки, скільки потрібно. Не більше і не менше. Тютєлька в тютєльку. З урахуванням резервів, страховок, інвестицій і форс-мажорів. Конфісковані у громадян результати праці чітко відповідають умовленим (домовленим, прописаним госпланом) задоволеним потребам громадян.

Але тут ми стикаємося з проблемою. Оскільки Тяжка Держава у нас – Ідеальна, це значить що кожен чиновник, кожен міліціонер і кожен клерк весь свій час працює максимально ефективно на задоволення потреб.

А потреби мають схильність збільшуватись. Наприклад, ще донедавна пенсіонерки шепотілись «краще б машину собі купив», коли у когось дзвенів мобільник в автобусі. Зараз це вже потреба і все гучніше чутно голоси тих, хто каже що держава має забезпечувати задоволення цієї потреби.

Або Інтернет. Колись, дізнавшись що у домі учня є Інтернет шкільний вчитель одразу запідозрював його у надмірному захопленні порнографією і навіть міг написати якусь настанову про це у щоденнику, тепер той самий вчитель вимагає від держави обладнати «інтернет-класи» для бідних діточок.

Або візьмемо щось, ще більш тривіальне.

Ще донедавна у громадян не було потреби у хеморецептивному державному контролі. Так, нам міг не подобатись сморід часнику та цибулі в маршрутці. Ми могли не терпіти перегар. У нас міг викликати огиду запах немитого тіла та вихлопні гази автомобілів. Певним людям міг не подобатись навіть сильний аромат парфумів у метро (особливо дешевих жіночих). Все це було, але ми або якось самостійно і без держави вирішували ці проблеми, або не вважали їх такими, що варті уваги.

Та ось віднедавна певна кількість громадян зрозуміла, що у них з’явилась сильна Потреба не відчувати запах тютюнового диму у громадських місцях. Ми не будемо говорити чому вона у них з’явилась, але вона з’явилась. І вони вирішили що Тяжка Держава має взяти на себе цю функцію.

Тому був прийнятий Закон, який забороняв у певних місцях запалювати паперові палички набиті тютюновим листям. Також цей закон забороняв запалювати ці палички на певній відстані від певних місць (шкіл, дитячих садочків, гуртків піонерів-астматиків). Також, був прийнятий окремий закон, який приписував охоронцям порядку вилучати у громадян що запалюють паперові палички певну кількість паперових же грошових знаків.

Оскільки закон був прийнятий в Україні і громадяни у яких виникла Потреба в Хеморецептивному Державному Контролі вірять що закон їм допоможе [link], то дозвольте мені вірити що Україна – Ідеальна Тяжка Держава.

В Україні не крадуть. В Україні не катують у міліції (про це навіть у Конституції написано). В Україні існує податкова система, що вилучалє саме ті кошти, які потрібні на задоволення Потреб громадян. В Україні на державній службі рівно та кількість чиновників, яка потрібна для виконання ними своїх обов’язків. Жоден з них не байдикує, не ганяє чай, не псує комп’ютери щоб мати час на перекур (тим більше не буде це робити зараз, коли місця перекурів заборонені). І особливо це стосується МВС.

Тому, з появою нової Потреби, задоволенням якої буде зайнята Ідеальна Тяжка Держава – Україна, мають зрости і видатки.

1. Потрібно розмітити місця поряд із закладами, на певній відстані від яких не можна запалювати паперові палички.
2. Треба закупити обладнання, що дозволить відрізняти заборонені паперові палички від (для прикладу) смолоскипів з мирної ходи ВО «Свобода» чи ритуальних ароматичних паличок крішнаїтів.
3. Без сумніву треба винайняти певну додаткову кількість міліціонерів, щоб розшук і штрафування за запалювання паперових паличок здійснювався без школи для охорони іншого громадського порядку [link] – запобігання грабежів, зґвалтувань, убивств (я правда не зовсім розумію, як таке може ще існувати, якщо ми заклопотані проблемою запаху температурного окислення тютюну до вітаміну PP, він же В₃). Думаю додаткових 100 000 міліціонерів вистачить.

З видатками мають відповідно зрости і податки.

З цих причин слід задати питання, на скільки слід тепер збільшити податки, щоб держава могла виконувати нові функції без шкоди для старих? Додаткових 5% податку на прибуток? Чи може 10% від продажу валюти у пенсійний фонд, щоб звільнити державний бюджет від позик у нього і направити ресурс на виконання нового закону? А може слід ввести цільовий податок, щоб саме особи у яких є потреба за все і платили?

Курці платять акциз за задоволення своєї потреби курити, так чому б не ввести податок на некуріння для осіб, яким заважає тютюновий дим?

Некурці, скільки ви готові платити за ліцензію на некуріння?

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Джерело фото: Вікіпедія.

Спроби довести інше, це все одно що доводити право руйнувати нагробки тим, що безпосереднього під надгробком часто труни немає. Тому позиція як Лисиці, так і її захисників була визначально лицемірною і багато в чому боягузливою.

Існує декілька способів реагування на подібні речі. Перший, що викликає повагу це спосіб Миколи Коханівського. Микола Коханівський взяв кувалду і відбив Бесарабському пам’ятнику самопроголошеного вождя світового пролетар’яту руку та носа. Хоча раніше я вандалізм не підтримував, але тут не міг не погодитись з його діями. І справа не в тому, що Ульянова, який сам був вандалом, що санкціонував знищення архітектурних пам’яток, наздогнала його карма. І не в тому, що тиран-сифілітик залишився саме без носа й без кінцівки яка за життя перетворилась на суцільний твердий шанкр. Викликає повагу саме пояснення своїх дій Коханівським.

Так, Володимир Ульянов за призвиськом Ніколай Лєнін був деспотом. Так, культова споруда на Бесарабській площі є нічим іншим, як сатанинським капищем комуністів з кам’яним ідолом у центрі. Так, набув законної сили вирок щодо людиноненависницької комуністичної ідеології чиї очільники вчинили Голодомор – страшний злочин, массове свідоме вбивство українців шляхом створення штучного голоду. Так, існує Указ президента України щодо декомунізації нашої Держави і його слід виконувати, послідовно і безжально викорінюючи місця шабашів червоних людожерів.

Послідовне використання підхожу Миколи Коханівського, мало б виглядати так: Лисиця разом зі спільницею вчинили акт десакралізації сатанинської культової споруди, яка була зведена в честь події (взяття Києва), що за своїм характером (посвяченість певній даті) та способом виконання (масове загнання людей у Дніпро біля Києва, т.ч. символічне “перехрещення” народу після Князя Володимира) присвячена не військовій операції, а масовому людському жертвоприношенню.

Така позиція проста і зрозуміло. Червоний вівтар має бути знищеним. Жодна церква чи правозахисна організація не може виступити проти цього й мали б захистити дівчат.

Існує інша позиція, позиція спільниці Лисиці, яка теж викликає повагу. Дівчина не знала про цвинтарний характер монументу й чистосердно покаялась у вчиненому. Поведінка особи зрозуміла: визнання вини, каяття, шкода у вчиненому. Адвокат може говорити про відсутність суб’єктивного розуміння вчинення наруги, а суддя з поведінки підсудної може зробити висновки, про відсутність таких мотивів і відповідно суб’єктивної часини складу злочину.

Третя позиція щодо події моя. Статті “хуліганство”, як кримінальне, так і адміністративне, мають бути скасовані. Людина має чітко знати, які дії вона чинити не може. Якщо це смаження сосисок на кладовищі – то так має бути і написано. Якщо ходіння у шортах після 12:37 на пляжі біля відкритих вікон – то також. Якщо танцювання у цвітастих головних уборах у церкві, то будьте люб’язні перелічити всі кольори і фасони у законі та описати заборонені рухи.

Лисиця обрала зручну позицію. Визначально сподіваючись на адміністративний штраф, не врахувала цинічність своїх дій. Потім, визнаючи наявність поховань, почала стверджувати що саме під вогнем трун та кісток немає. Ну і нарешті, присвятила свою акцію не боротьбі з червоною єрессю, а якійсь абстрактній енергоефектиності і лицемірній турботі про злиденних, яким би “держава” мала допомогати, замість вшанування пам’яті принесених в жертву рабів комісарів.

Результат закономірний і навіть дещо законний.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Новини нанотехнологій: в Україні винайшли дерев’яні вішаки [link] і тепер вимагають роялті за їх імпорт.

Тільки не показуйте це Арбузову, бо запатентує курва долар і…

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Все-таки пройшли часи розквіту ЖЖ. У найкращі часи були Жур-Жал, Карс-Драйв, Мен-Віш-Догс що синхронно ненавиділи мене як українського фашиста. Ще була секта феміністок, що періодично ліпили на мене різні кляузи в якості помсту за текст про аборти. Ну і звичайно була купа хворих фріків, по-типу того ж Роми Шарпа.

І що лишилось від цього свята життя? Половина поспивалась, частина влізла по вуха в побут, ще чимала частка вже банально сконала. Тепер у мене лише три персональних мурзілки.

1. odnako33 [link] – Фунт-говнокодер, якого так образила моя зневага до східноєвропейських тєхнарів, що він досі бігає за мною каментами і щось доводить.
2. dazevup [link] – докучливий юлєбот-педераст з комплексом знехтуваного шанувальника.
3. _zlyden_ [link] – якась нєвєдома хуябора, яку я вже і не згадаю чим образив, але яка це гарно пам’ятає і періодично з’являється в каментах, де мене обговорюють.

І це все що лишилось від булої величі. Та сконала від онкології. У того на юзерпіку фотка з явними ознаками цирозу печінки. Той пішов в російські революціонери. Та таки народила і перетворила бложек з склад фоток з засраними пелюшками.

Навіть російські патріоти й то, стали якимись понурими і без вогнику [link]. Ну дефіцит ідіотів якийсь виходить.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Своє відношення до трансплантації [link] я виклав раніше, але хочу розвинути тему без лірики.

1. Хлопці і дівчата з ЖЖ, що так піклуються про здоров’я народу. Покажіть будь ласка свою письмову згоду на трансплантацію, яку ви носите в кишені. Вже зараз, не чекаючи закону. Можна просто скан. Можна навіть без печатки нотаріуса. Що, у вас цього немає? Ви не брешете щодо своїх мотивів, а просто руки не дійшли? Значить я маю обслуговувати ваше ледарство?

2. Я егоїст. Я не вважаю себе чимось зобов’язаним перед іншими людьми чи навіть суспільством. Тому зрозуміло, що у випадку прийняття «закону про розборку на органи», я напишу відмову сам і зроблю так, що це напишуть всі мої рідні. І тут виникає ряд технічних питань.

3. Перше, я напишу відмову від трансплантації, а мене таки розберуть. Чи буде в такому випадку робитись дві речі: а. Притягатись до кримінальної відповідальності всі учасники до останнього подільника-санітара з пацієнтом? б. У останнього буде вилучатись орган?

4. Очевидно, що таке грубе ігнорування волі померлого в даному випадку це продовжуваний злочин. Оскільки він за характером вчинення виключно груповий, то міру оборони перевищити неможливо. Якщо прекрасні чесні українські трансплантологи розберуть на запчастини чийогось родича, то як ви віднесетесь до того, щоб він для початку власними руками вбив всіх співучасників, а потім власноруч випатрав і забрав орган родича у реципієнта? Чисто з моральної точки зору.

5. Яка саме форма заяви має використовуватись, проста письмова чи нотаріальна? Якщо проста письмова, то як має гарантуватись збереження цього месіджу? Через чиєсь ледарство з п. 1 я маю татуювати собі цю заяву на спині?

6. Якщо нотаріальна форма, то заява дійсна поза залежності від того, чи є вона у мене при собі конкретно зараз. т.ч. необхідно: а. Створити спеціальну базу відмовників і б. Гарантувати чітку ідентифікацію кожного жмура. Таким чином, створюється ціла інформаційна інфраструктура, яка не факт що буде безвідмовна, але грошей буде вимагати точно. І всі ці трати через ледарство гуманістів.

7. Я вже не кажу про те, що я маю через це саме ледарство витрачати гроші та час на нотаріусів.

Як на мене, вся ця історія це лише спроба декриміналізації бізнесу на органах. Підтримувати це може або ідіот, або покидьок.

З ідіотами все зрозуміло, а от покидьків можна розділити умовно на дві групи: а. на цинічних і б. на тупих.

Цинічні покидьки це всі ці експерти та медіа-коментатори. Це бізнес. За це платять. Покатаймо лоха!

А ось з тупими покидьками все гірше. Тупі покидьки дійсно вважають, що якщо вони не можуть дозволити собі трансплантацію зараз, то вони зможуть дозволити її після прийняття закону. Вони дійсно впевнені, що для мами зі слабкою ниркою розберуть бомжа, а не заберуть здорову нирку його матері для сина начальника ДАІ.

Це якась особлива форма підлості, коли жертва викликає більше огиди ніж злочинець. Більшість жертв афер такі, з дулею в кишені.

Гуманісти з дулею в кишені. І потрійним дном.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Ймовірно, я маю знайти у цьому якийсь символізм. Але не знайду. Тому просто факт.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:

Білозерська починає війну [link] проти гидких плебеїв що посміли назватись високим ім’ям журналіста проти «несправжніх журналістів» [link]. Вже їдуть розмови про зареєстровану державою організацію (профспілку), яка буде видавати завіреного формуляру папірець, який підтвердить факт того, що його пред’явник – бездарний ніщєброд.

Вирішив виступити в ролі Кассандри, щодо майбутнього блоґґера Білозерської [link].

Пікантності ситуації додає те, що з організацією від імені якої Білозерська ходить на акції все дуже мутно [link]. Я особисто підозрюю, що якийсь розумник закрисив 50 НМДГ і замість того, щоб понести папери у Державну реєстраційну службу [link], пробився на особистий прийом до міністра і отримав фількіну грамоту. Т.ч. цілком можливо, що з «підробленими журналістами» бореться особа, що виступає від неіснуючої організації з підозрілою печаткою, фіктивною адресою, скан чийого свідоцтва містить явні ознаки фотошопу, а номер відсутній у реєстрі.

І все у нас так.

ЩЕ:
Малюнки для привернення уваги:

ЩЕЕ:
Достатньо кумедно, але зменшена прев’юшка цього [link] «скану» знайдена на сайті… компанії, яка за бабки реєструє ЗМІ впродовж 15-20 днів [link]. Номер можна розрізнити.

Назву «Україна» слід замінити. Мої пропозиції: «Некомпетентляндія», «Криворукія» та «Сполучені Штати Рукожопості».

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/: