You are viewing none_smilodon

Нотатки Українського Імперіяліста™
23 most recent entries

Date:2014-12-14 07:10
Subject:.rz: Kalashnik, or not Kalashnik.
Security:Public

Специфіка української війни компроматів складається як правило в тому, що дуже часто обидві сторони говорять чисту правду. Це значить, що коли умовна Вона говорить «який ти доброволець, ви шайка грабіжників, яка зайнята мародерством та розбоєм», а умовний Він відповідає «да ти підстилка Кремля», то як правило, правда виявляється в тому, що і Він – мародер, і Вона – підстилка.

Цим Україна сильно відрізняється від США часів Марка Твена [link]. Тут не потрібно вигадувати обкрадених сиріт, та без змісту заперечувати перебільшені чутки про власну смерть. Хоча б тому, що сиріт тут не просто грабують, але й ґвалтують акордеоном, знімають з ними порно, підкладають їх під депутатів, щоб далі не поділивши дачку під час розірвання шлюбу виплеснути все це на здивовану публіку, а потім завмерти у договорняку [link].

З іншого боку, щоб дізнатись всі ці подробиці, треба дути анашу на конспіративному сквоті Каддафістів, брати участь у нальотах на обмінники з різними нині статечними членами суспільства та пити горілку з ментами-хабарниками у вірмен на окружній.

Виходить, що сам процес заволодіння компроматом в Україні є одночасно процесом його створення. Найбільш інформовані, за сумісництвом, виявляються найбільш брудними та замазаними.

І немає звідси іншого виходу, тільки 51-й штат, генерал-губернатор від США у Маріїнському палаці та повний неграми київський главк МВС.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-12-03 10:33
Subject:.lj: Про бідну Ментбустер замовлю слівце…
Security:Public

Ну що маленькі бидлобабуїни, сідаємо у вогнища, беремо по кістці мамонта та слухаємо старого сивого бидлобабуїна про справи давно минулих днів, коли мамонти були динозаврами, тундри мангровими лісами, а великі бидлобабуїни спілкувались між собою не користуючись баном та іншим міцголітом.

Саме тоді відбувся історично перший «зашквар» Тані Монтян. Як і все, що відбувається з Танєю, це відбулось відверто нєлєпо: висравшись черговим наїздом на грантоїдів (Таня висирається на них, коли їй не дають грантові гроші) Монтян не розрахувала одного нюансу… грантоїди виклали у мережу чудову фотку з якогось свого двіжу, де Тетяна Миколаївна тихо-мирно спить на лавочці згорнувши своє буремне тіло маленьким, і (як стверджували автори) озонуючим навколишній простір ароматом сечі, калачиком.

«Хто тепер буде з нею спілкуватись?» запитав мене один з українських письменників по асєчці (ICQ, пам’ятаєте таке?) і почав передавати замовлення інших українських письменників на сеанси екзоцизму з показовим вигнанням Тані із коментарів (банити тоді вважалось некомільфо).

Власне кажучи, нові алчущі спілкування з Монтян швидко знайшлись. Знайшлись вони і коли вона «остаточно зашкварилась» з Васєю Цушко. Зашкварилась з виданням свого перекладу через грантожерський фонд «Відродження». Зашкварилась бєзобразною жіночою бійкою (нєльзя етого дєлать, нєльзя!) замість спортивного бою. Оповідками про «бикування без ресурсу» під час майдану. Зараз ось лямурами з «новоросскімі» уркаганами.

Повірте, якщо Тетяна уникне фізичної розправи, то нічим це для неї не скінчиться. Бо Монтян це не адвокат, блоґґер чи «громадський активіст», Монтян це лідер, а за сумісництвом головне божество секти Монтян.

Всі її матюки, та інше домінантне обсцикування лайкою навколишніх, це цирк не для нас. А ті для кого цей цирк, завжди знайдуться.

Інтернет це мільйони йолопів, котрі між собою лаються. І у кожного без виключень йолопа є вороги. І кожен раз, коли Монтян націлює на когось свій «золотий дощ» захоплюючого стилю полеміки, вороги об’єкту Монтянової ненависті отримують шанс поповнити ряди секти Монтян.

Бо ворог мого ворога мій бог.

Так було. Так буде.

І це прекрасно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-11-17 07:48
Subject:.sm: І це прекрасно.
Security:Public

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-10-28 11:32
Subject:.fb: Іловайськ.
Security:Public

Іноді навіть дивовижно, яку кількість неправильних дій мають зробити по черзі і одночасно безліч людей, щоб сталася катастрофа.

Десь читав, що перевірка одного зі сценаріїв аварій на АЕС, вимагала перекрити спеціальним ключем кілька сотень кранів. Саме ця перевірка і призвела до аварії на ЧАЕС. При цьому, просто перекрити ці крани було недостатньо. До цього, дружина одного з операторів влаштувала йому нічний скандал. До цього, один з інженерів демонтував один з тумблерів на пульті управління. До цього, КДБ УРСР обписали стоси паперу протоколюючи порушення при будівництві АЕС. До цього, якийсь ідіот в ЦК вирішив поставити станцію поруч зі столицею союзної республіки. Ну а ще раніше, при проектуванні реактора РБМК-1000 хтось прийняв ряд конструктивних рішень, які й відкрили шлях до початку несправності. Тобто, якби хоч на якомусь етапі було прийнято інше рішення, конкретно ця катастрофа не відбулася б.

Наприклад, якби монтер Вася (монтер з вищою освітою до-речі) не крав спирт для протирання клапанів, то він він би відмовився їх перекривати, а ще б написав доповідну записку, що автор тесту надійності – клінічний долбойоб.

Або, якщо б дружина оператора в цю ніч задумалася б над тим, що її благовірному завтра на чергування і простила йому не винесене сміття, може він би виявив більше пильності.

Або, коли б на перевірку ЧАЕС послали нормального інспектора, то чимала частина недоліків була б виправлена ​​ще до прийомки.

Чим більше читаю про Іловайську катастрофу, тим більше переконуюся що вона відноситься саме до такого типу подій.

За словами Мосійчука, Семенченко вирішив брати Іловайськ самостійно. Тисячі домогосподарок лайкали дії Семенченко тим самим стимулюючи його діяти далі, а інших командирів лізти вперед за славою. За словами Берези, генерал Литвин дізнавшись про російською вторгненні дав наказ на евакуацію підлеглих йому сил (так звана «перша колона»). У відповідь на це, тисячі домогосподарок написали десятки тисяч гнівних коментарів про зрадництво. Чутки про зраду на вищому рівні, спровокували дезертирство одного з батальйонів територіальної оборони.

Пастка закрилася.

Але і цього було мало. В процесі розвитку ситуації, в середовищі волонтерів трапився масовий психоз. Це був справжнісінький психоз, коли десятки тисяч людей, які не мають на це жодного права, вимагають у військових проробити дію, яке їм робити не можна. Ось не можна генералу «СРОЧНО репост ВЫВОДИ» свої війська з «котла». Іноді він може і дозволити своїм силам посидіти в котлі. Іноді він проводить заходи «деблокування». Іноді проводить оточення що оточили сил. Військова справа це ціле ремесло, зі своїми таємницями і навичками.

Але масова істерія вилилася з Фейсбуку і в Києві почало смердіти заколотом. Заколот в політичному центрі воюючої країни, це майже неминучий прихід ворожої армії в її столицю за кілька тижнів. Вище керівництво прогнулося під Інтернет, військові прогнулися під політиків, солдати виконали накази генералів і почали залишати Іловайськ.

Але і це не привело до катастрофи. Міністри оборони України та Росії вступили в переговори. Це викликало нову хвилю обурення «нас зливають» в Фейсбуці. Інтернет заполонили чутки про домовленість щодо добровільного виходу українських військ з Іловайська. В нервовій обстановці, (зі слів Шапошнікова) генерал Хомчак не дочекався підтвердження про закінчення переговорів і повів свої сили на прорив з котла. Росіяни сприйняли це як порушення домовленостей і відкрили вогонь.

І ось тут починається найцікавіше. Хто винен у цій катастрофі? Чи винна дружина оператора в аварії на Чорнобильській АЕС? Чи винна домогосподарка що постила обурені статуси? Чи винен волонтер, який не зміг контролювати свої емоції?

І ось що я думаю: винні.

Залишилося тільки вирішити, кого як карати за це і чи відрізати при цьому пальці за лайки.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-10-10 07:53
Subject:.ua: Не наш вибір.
Security:Public

Якщо проаналізувати агітаційну продукцію партій і блоків на цих виборах, то можна прийти до висновку, що Блок Порошенка просто створений для того, щоб за нього проголосував оптимістичний говножер. Вся його реклама ніби каже: все налагодиться, все обов’язково налагодиться.

Радикальна партія Ляшка, якщо подивитись на фейсбук – ідеальний вибір для розчарованого лайноїда. Нас зливають, любий друже! При владі олігархи! Ляшко – не гей!

Партія «Народний Фронт» це рішення для понурого копрофага. Ну й що, що вони просрали Крим, але ж який рішучий вираз мордашки у нашого головного інтеліґєнта!

«Громадянська позиція» твій вибір, якщо ти – наївний гівноїд. Гриценко великий вояка. Так, ага. Дзеркало тижня – ну дуже чесна газета. З іншого боку, діти у них красиві.

Всеукраїнське Об’єднання «Батьківщина» для тебе, якщо ти – невиправний лайножер. Скільки разів ти вже голосував за неї? Зроби ще раз, ложечку за тата, ложечку за маму.

Партія «Самопоміч» – чудовий вибір для гівноїда ініціативного.
Партія 5.10 – лайноїда МММщика.
Свобода – тупого гівножера.
Правий сектор – гівножера принципового.
Ліберальна партія… ну ти і лайноїд!
Блок лівих сил – не дихай в мою сторону!
Опозиційний блок – хто наклав цю купу?
Сильна Україна – для сильних говножерів.

За кого ж голосувати на виборах? Голосувати на виборах треба за ту партію, членом якої ви є. Вже при спробі вступити в партію ви швидко дізнаєтесь, що жодній українській партії ви нахуй не потрібні. А нав’язуватись патії якій ти не треба зі своїм бюлетенем – ця явне гівножерство.

А гівножерство – не наш вибір.

І це прекрасно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-10-01 10:48
Subject:.ua: Від Сяну до Дна.
Security:Public

Першим з українців облажався Кравчук. Не вірте в байки про слабкого хитруна Кравчука, Леонід Макарович це безжальний номенклатурний хижак. Коли Росія мутила воду на Кавказі, саме Кравчук подзвонив Єльцину і попередив, що якщо він не прибере руки від Грузії, Україна десантує в Сухумі дивізію та визнає незалежність Ічкерії.

І тим не менш, Кравчук увійде в історію як лошара.

Колись мені розповідали як його розвели. Розповідав спеціаліст з конверсії, з реготом під пивце. Леонід Макарович Кравчук, як і вся номенклатурна еліта УРСР, мав третій у світі ядерний арсенал, одну з найбільших армій в Європі та найсучаснішу економіку зі всіх можливих східніше Берліну. Тим не менш, він жив на кримській дачці з бабкою-покоївкою та їздив на скрипучій чайці, чиї пружини з заднього сидіння при потраплянні колеса в яму боляче вгризались в сраку. Захід дав цим йолопам кредити, навчив їх красти та показав як вкрадене можна витратити.

Третій в світі ядерний арсенал був обміняний на «трьохсотий» Мерседес та убогу хатинку хоббіта в кантоні Цуг.

Мерс швидко зламався. Будинок в кантоні Цуг теж виявився з сюрпризом. За законодавсвтом Швейцарії володіти нерухомістю в Швейцарії можуть тільки громадяни Швейцарії. За три роки будиночок запропонували продати власноруч, або примусово пустити з молотка.

Так закінчився перший похід за Сян першого українського президента.

Леоніда Макаровича посунув прем’єр Леонід Данилович. У Леоніда Даниловича завівся Павло Іванович.

Павло Іванович Лазеренко – особа демонічна. Неймовірної енергії, розуму і волі кримінальний авторитет, що став прем’єр-міністром України.

Справжній український Дон Корлеоне.

Українського дона Корлеоне на Заході виїбали як школярку.

Павло Іванович був знайомий з досвідом Леоніда Макаровича, тому не поніс гроші хитрим і зрадливим європейцям. Павло Іванович вирішив вкрасти достатнього велику суму, загнати її на рахунку в США і купити собі великий маєток на березі якогось з американський океанів.

Павло Іванович облажався.

Як виявилось, сполучені штати гарантують маленьке буржуазне щастя тільки маленькому буржуазному мігранту. Маленький будинок. Маленький капітал. Маленька хонда. Такі самі маленькі друзі і розваги.

Ніхто не потерпить велику хижу рибину за парканом, особливо якщо терпіти її має ще більша і ще більш хижа рибина.

Це не твої мисливські угіддя.

Ти не зможеш все життя жити на цю здобич.

А тут наші карасі.

Павла Івановича Лазаренко американська еліта взірцево-педагогічно зґвалтувала.

Гроші відібрали. Маєток заарештували. Самого Лазаренко катували та звели до стану переляканої тварини.

Що зробили з дочками вам краще і не знати.

Другий гетьман України не втонув у Сяні як Чапаєв в Уралі, але й румунський кордон із золотим телям у кишені не перейшов.

Ріо де Жанейро і білі парусинові штані не дались.

Третій хто пішов на Захід був Кучма. Кучма відправив на захід зятя. Зять почав витрачати на заході гроші.

Картини. Фонди. Громадські ініціативи. Благодійність.

Зятя Леоніда Даниловича – Пінчука Віктора Михайловича ще не посадили.

Але данина за це платиться величезна.

Четвертим за кермо України став Віктор Андрійович Ющенко. Віктор Андрійович Ющенко вчився на заході, Ющенко підготував захід, у Ющенко навіть дружина і та була Заходом.

Всю каденцію Ющенко діяв так, щоб не на хвильку не забувати як це виглядає на заході. Якщо реформа – то нерішуча. Якщо узурпація, то сором’язлива. Якщо завівся свій Лазаренко, то нехай її хтось наступний посадить.

Навіть хабарі Віктору Андрійовичу давали в благодійний фонд, який накупив у потрібним на Заході людей високотехнологічного медичного обладнання і віддав їх ОХМАДІТу.

Підійшов Віктор Андрійович до Сяну, вдихнув вологе повітря зачаклованої річки і вирішив не пливти.

Повернувся в Безрадичі.

П’ятою до Сяну прийшла Тимошенко. Тимошенко вирішила одразу йти до західної еліти та зачарувати її. Діаманти, бенкети, сумісні фотографії в дорогому глянці, дорогі подарунки.

Лобістські компанії. Вечірні сукні. Яскраві промови. Подарунки.

Знову діаманти. Смарагди. Перли. Підбори. Вечірки на орендованих віллах. Подарунки.

Жодної нерухомості. Жодної своєї великої компанії. Подарунки.

Рахунки. Офшори. Острівні Банки. Подарунки.

Юлія Володимирівна зачарувала захід. Та коли Віктор Федорович Янукович зробив з нею те саме, що Захід зробив з Павлом Івановичем Лазаренко, виявилось, що зачарований екзотичною принцесою-крадійкою захід ніяк їй не допоможе.

Шостим гетьманом України стала людина добра. Акордеоніст. Водій. Суперлазаренко. Віктор Федорович Янукович.

Якщо Лазаренко возив людей у багажниках, Янукович возив у багажниках тих, хто возив людей у багажниках.

Янукович одразу зрозумів правила гри і з першого дня у булави будував свої Безрадичі – Межигір’я. У його межигір’ї було все, і Україна, і Росія, і Європа і обидві Америки.

Його межигір’я було в Україні, оточене Україною та під охороною України.

Його межигір’я було такою твердинею, що він насмілився дати принизливого ляпаса Заходу.

Межигір’я пало. Межигір’я у Віктора Федоровича Януковича забрали разом з Україною.

До Сяну підійшов Порошенко.

Порошенко на цьому пості людина унікальна. Він перший хто прийшов до влади вже заможний.

Він перший хто в Україні побудував нефінансовий бізнес «з нуля».

Він перший українській підприємець топ-рівня хто є підприємцем другого покоління.

Він перший хто свідомо їздив на старенькому мерсі.

Перший вирвав собі зуби і зробив голлівудську посмішку.

Перший зробив пізніх еко-дітей.

Навіть довбаний Порш-Каєн, на решту від яких зараз дають Лексуси і той був перший завезений в Україну Петром Олексійовичем Порошенко.

А ще він перший прийшов до влади з чіткою ціллю.

Його ціль не гроші. У нього є гроші.

Його ціль не безпека. Бізнес Порошенко не передбачав його легке віджимання за брудні кошти.

Його ціль навіть не понад-ідея, яка була у Віктора Андрійовича Ющенко і яку він далі будує у Безрадичах.

Ціль Петра Олексийовича Порошенко – Вічність.

Точніше шматочок Вічності.

Точніше місце у локальному, сучасному, західному шматочку політичної Вічності.

Порошенко хоче отримати для своєї сім’ї місце в західному політичному істеблішменті.

Фактично, Порошенко це новий Ієремія Вишневецький, а Захарченко і Болотови – нова запоріжська чернь, ДНР/ЛНР натхненні половецькими ханами татарські орди.

А ми всі з вами – уніати.

Петро Олексійович Порошенко вважає себе чи то воєводою Київським, чи то наказним гетьманом. Його завдання – підкорити українську стихію. Його нагорода – місце в європейській еліті.

Тому корпорація «Рошен» продається через Ротшильдів.

Тому він не звертає уваги на на народ, ні на тубільну еліту.

Тому у нього можуть лише два образи майбутнього:

1. Віддати Україну єврею-орендарю.
2. Побудувати на її місці Південну Корею.

Який саме шлях він обере ми остаточно дізнаємось не скоро.

Не буває «нових Кеннеді» без династичних шлюбів.

Перший син Порошенко вже зайнятий. Другий син і дочки стануть повнолітніми у 2018 році.

Шлюб з американцями – буде вам новий Ізраїль, шлюб з якимись завалящими баронами з Австрії – будемо платити за вхід до церкви.

Що вирішить причаклований Сян?

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-09-07 00:01
Subject:.fb: Пейсбучне.
Security:Public

Фейсбучний ховражок має два стани функціонування: «ааа! ми програємо АТО, легіони вбитих, резервів немає!» та «ааа! припинення вогню! це зрада, нас зливають». Хоча ні, є ще третій стан: «ааа! ми програємо інформаційну війну».

Й так по колу. Інформаційна війна>нас зливають>котел. Потрібна підмога>інформаційна війна>нас зливають. Нас зливають>Порошенко оголоси війну Росії>пропаганда бреше.

Істину кажу вам, ситуація на фронті значно покращиться, якщо розстрілювати кожен день по блоггеру, а ще десяток примусово мобілізовувати за лайки.

І це прекрасно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-07-20 08:44
Subject:.ru: Брехня.
Security:Public

Знаєте де в СРСР проходив кордон між УРСР та РСФРР? Не по Криму, Донбасу чи Таган-Рогу. Кордон між Україною та Росією у СРСР проходив по партійним зборам комуністів.

Партійні збори в Україні це нудне формальне дійство. Ніхто з учасників в нього не вірить. Оратор виступає для галочки, порушник партійної дисципліни кається для галочки, всі присутні сидять для галочки, нудьгують, вирішують кросворди, а іноді не витримують і вголос пускають кпини над особливо кострубатими вивертами радянської пропаганди. Задні ряди регочуть, передні ховають посмішки, лектор робить вигляд що нічого не почув.

В Росії все по-іншому, в Росії збори первинного осередку комуністів це Шустер. Люди ошатно одягались, товариські суди були не фікцією, комуністичні ватажки робили полум’яні промови, алкоголіки щиро каялись, робітники аплодували, а соціально-активні жіночки публічно осуджували щось там, що прийнято було публічно осуджувати.

І що тут найцікавіше… потім всі ці люди йшли додому, сідали на кухні за горілкою з українцями і говорили правду. Що пропаганда забрехалась, що заводи розвалюються, що навколо тотальні блати та крадіжки. І слухали українців, до яких ставились з недовірою, бо ті на кухнях говорили так, що і на кухні говорити не можна.

Зараз ми маємо теж саме. Троллі-єдинороси це партійний актив, вони працюють по методичці. Хлопчики-кар’єристи та соціально-активні жіночки замолюють прогули коментарями. Аплодисменти натовпу це лайки.

Але є одна суттєва відмінність між цією ситуацією і застоєм, українців вигнали з кухні. Ми нарешті змогли переконати росіян, що ми іноземці, а нікому не прийде в голову говорити «за правду» в присутності не те що німця з ГДР чи югослава, але й естонця.

Але кухня нікуди не ділась.

Саме тому нас вбиває фантасмагоричність російської брехні. Це наші родичі, ми вміємо розмовляти з ними на одній мові, але вони нахабно нам брешуть.

Ми їм «закінчуй про супутник та Гагаріна, давай краще про ковбасу по-блату та дефіцит туалетного паперу», а вони нам ініціативний блиск в очах і довгу цитату з «Целіни», «Малой зємлі» і що там ще написав Брєжнєв.

Але правда нікуди не ділася. Росіяни брешуть. Вони знають що вони брешуть. Вони знають що за брехню доведеться відповідати.

І їм страшно. Їм страшно так, як ніколи не буває нам страшно, коли ми чуємо про підготовку російського нападу. Бо коли нам страшно, ми розчиняємо пінопласт в ацетоні, а коли росіянам страшно їм лишається лише відчай.

Брехня і відчай.

Відчай і брехня.

І це прекрасно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-07-09 12:55
Subject:.ua: Реприватизації псто.
Security:Public

У чудовій науково-фантастичній стрічці Oblivion, яка побачила світ у 2013 році, є прекрасний момент. Оператор командного містка (яка є насправді космічного масштабу мислячою машиною-паразитом) регулярно питає у своїх підлеглих «Ви досі ефективна команда?». В момент коли команда припиняє бути ефективною, в її сторону вилітають дрони та фізично знищують її.

Східноєвропейська (українська та російська) олігархія також є паразитом, але соки вона висмоктує не з планет, а з підприємств.

Саме тому, для прикладу, українських олігархів дуже смішать різні топ-100 найзаможніших (як створені для розводу на бабки лохів з тридцятого по соте місце). Українські олігархи не відчувають себе власниками цих фабрик, газет та пароходів. Всі ці Коломойські, Єфрємови та Ахмєтова контролюють їх роботу і вважають своєю виключно виручку, яку їм вдається вилучити не сильного пошкодив підприємство.

Звичайно, у цих людей є і власні бізнеси. Банки, мережні заправок, будівельні майданчики, торговельні-розважальні центри та кондитерські імперії. Це своє. Це побудовано з нуля.

А ось ГОКи, ТЕЦи, Припортові заводи та коксові батареї це сало, що переходить з рук в руки по колу, і має липнути до рук рівно настільки, наскільки кусень сала має лишатись куснем сала.

Звідси і мем рівня «ефективної команди» – «ефективний власник». Ефективний власник/менеджер це людина, яка контролюючи сало здатна охороняти цілісність шматка не дивлячись на жирність долонь. Поки власник ефективний, його прізвище з’являється в топ-300 безкоштовно і йому малюють мільярдні капітали, як тільки ефективний власник припиняє бути таким у колективній свідомості олігархату, в його сторону вилітають дрони з дублікатами печаток, рішеннями печерського районного суду та протоколами зборів міноритарних акціонерів.

Так ось до чого це я… Сергій Лещенко, коли Коломойський пропонує щось зробити з Укртелекомом це не месідж для нас «грабуй награбоване», це месідж для Ахмєтова. І звучить він так:

- Рінат, мені здається тобі час вирости з коротеньких штанців общака Алекса Грека та взяти відповідальність на себе. Бо мені починає здаватись що ти не ефективний власник.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-06-19 13:44
Subject:.rz: Конструктиву псто.
Security:Public


Закон України

Про зону терористичної небезпеки

Стаття 1. Мета та завдання закону.

Закон України про зону терористичної небезпеки встановлює правовий режим зони терористичної небезпеки, порядок управління зоною терористичної небезпеки, а також права та обов’язки осіб що опинились на території зони терористичної небезпеки.

Метою виконання цього закону є відновлення контролю на частинами Луганської, Донецької областей що піддались дестабілізаційному впливу організованих злочинних угрупувань, встановлення легітимної державної влади над АР Крим, а також профілактичні заходи щодо управління іноземними територіями дозвіл на яке надав легітимний уряд суверенної держави до якої відноситься відповідна територія, а також за мандатом міжнародних організацій.

Стаття 2. Сфера регулювання цього закону.

Цей закон розповсюджується на території зон терористичної небезпеки що визначенні конституційним складом Верховної Ради України за поданням Президента України за погодженням з спільною колегією Верховного та Конституційного судів України.

Стаття 3. Визначення термінів.

Зазначені терміни вживаються у цьому законі в наступному значенні:

Дистрикт — географічно визначена адміністрацією зони терористичної небезпеки частина округу зони терористичної небезпеки, що має свій порядковий номер, ступень терористичної небезпеки та окремо визначений режим.

Дрони — автоматичні системи розвідки та ведення бойових дій. Дрон може бути автономним (самокеровані) і керованим. Приватним випадком дрону є керована ракета.

Година комендантська — визначений адміністрацією округу проміжок часу на добу, впровж якого порядок появи в громадських місцях визначений статусом дистрикту.

Вигнання — визначена рішенням дистрикту міра впливу на порушника режиму терористичної небезпеки, що полягає в примусовому переміщенні особи в дистрикт з гіршим ступенем терористичної небезпеки.

Вплив фізіологічний — добровільно обрана тілесна міра покарання, на яку за бажанням особи може бути замінені інші покарання.

Парканний обов’язок — регламентовані адміністрацією дистрикту інженерні роботи, з підтримки в належному стані, ремонту та укріпленні захисних огороджень дистрикту.

Санітарні зони забезпечення — визначенні в належному порядку зони забезпечення, мінні поля, охоронювані об’єкти інфраструктури, дороги, території підприємств на яких заборонено проживання громадян, а перебування на яких регламентується адміністрацією зони терористичної небезпеки.

Ступінь терористичної небезпеки— визначена за критеріями, поділена на п’ять частин градація що визначає наближеність до стану правопорядку окремої географічно визначеної та адміністративно закріпленої території.

Стаття 4. Порядок встановлення зони терористичної небезпеки.

Зона терористичної небезпеки встановлюється кваліфікованою більшістю від конституційного складу Верховної Ради за поданням Президента України.

З моменту підписання президентом України подання щодо визнання певних територій зоною терористичної небезпеки голова Верховної Ради України скликає позачергову сесію Верховної ради України.

У випадку якщо на момент підписання подання тривала чергова сесія Верховної Ради, вона за рішенням голови Верховної Ради закривається.

З моменту оголошення про підписання подання про визнання території зоною терористичної небезпеки і до його остаточного розгляду, депутатам верховної ради забороняється залишати приміщення Верховної Ради.

Не пізніше наступного дня після підписання подання, президент скликає спільну колегію суддів Верховної і Конституційного судів України.

Колегія підтримує, або відхиляє подання президента України.

Підтримане подання президента розглядається верховною радою України впродовж трьох днів.

У випадку, якщо впродовж трьох днів Верховна рада не може зібрати дві третини від свого конституційного складу, або відсутнє керівництво верховної ради, або верховна рада не може зібратися на своє зібрання, подання вважається прийнятим верховною радою автоматично.

Стаття 5. Подання про визнання території зони терористичної небезпеки.

Подання про визнання території зоною терористичної небезпеки готується президентом особисто.

Подання має містити географічні координати зони, її поділ на округи, кількість та розміщення дистриктів.

Одночасно, зоною терористичної небезпеки можуть бути не більше третини від території України.

Стаття 6. Зони терористичної небезпеки за кордоном.

Подання про встановлення зони терористичної небезпеки підписується президентом на звернення легітимного уряду суверенної держави в тому самому порядку, що і зони терористичної небезпеки на території України.

Площі зон терористичної небезпеки за кордоном не враховуються в ліміти на площу зон терористичної на території України.

Рішення про встановлення зони терористичної небезпеки за кордоном на термінове подання Організації Об’єднаних Націй розглядається президентом України одноособово.

Стаття 7. Українська діаспора в зонах терористичної небезпеки за кордоном.

Адміністрація зони терористичної небезпеки за кордоном зобов’язано всемірно сприяти розвитку наявних українських діаспор, розвитку української мови та української культури та українізації в зоні терористичної зони за кордоном.

Стаття 8. Адміністрація зони терористичної небезпеки.

Адміністрація зони терористичної небезпеки складається з двох керівників.

Керівники зони терористичної небезпеки призначаються президентом України.

За спільним поданням обох керівників зони терористичної небезпеки Президент призначає керівників округів.

Стаття 9. Округ зони терористичної небезпеки.

Округ зони терористичної небезпеки відповідає виборчому округу і не може бути більше найбільшого і менше найменшого виборчих округів на території поза межами зони терористичної небезпеки.

Стаття 10. Дистрикт зони терористичної небезпеки.

Квазіадміністративна територія суцільної забудови зони терористичної небезпеки об’єднана на підставі спільного географічного та економічного зв’язку, що має огорожу, номер та визначений ступінь терористичної небезпеки.

Стаття 11. Порядок визначення ступеню терористичної небезпеки дистрикту.

Ступінь терористичної небезпеки дистрикту визначається керівниками зони терористичної небезпеки на підставі оперативної інформації.

Ступінь терористичної небезпеки переглядається три рази на рік на підставі квартального звіту округів.

Округи що впродовж трьох кварталів поспіль мають статус зони першого ступеню терористичної небезпеки за результатом референдуму в окрузі виключаються з зони терористичної небезпеки.

Стаття 12. П’ятий ступінь терористичної небезпеки.

Найбільший ступінь терористичної небезпеки що виявляється в:

а. Наявності іноземних військових підрозділів.
б. Оголошенні території частиною суверенних держав-агресорів чи невизнаних республік.
в. Відсутністю українських регулярних частин.
г. Використання терористичними групами авіації, бронетехніки.
ґ. Перебування економіки дистрикту більш ніж на 50% в тіні.

Стаття 13. Четвертий ступінь терористичної небезпеки.

Дуже небезпечний ступінь терористичної небезпеки виявляється в:

а. Наявності неконтрольованих Україною озброєних груп.
б. Оголошенням окремими особами себе сомороголошеними мерами і підкоренням частини населення самозванцям.
в. Нападами з використанням зброї на регулярні українські частини.
г. Використанням тяжкого стрілецького озброєння, самохідних машин, артилерії.
ґ. Зникненням чи знищенням промислових підприємств на території дистрикту.

Стаття 14. Третій рівень терористичної небезпеки.

Небезпечний ступінь терористичної небезпеки виявляється в:

а. Наявності незаконних політичних угрупувань.
б. Відсутності на установах влади державної символіки, невикористання владою української мови.
в. Блокуванні органів влади, регулярних військових частин.
г. Нападами на регулярні українські частини з використанням автоматичної, легкої стрілецької та травматичної зброї.
ґ. Консервацією чи нерегулярною роботою на території дистрикту промислових підприємств.

Стаття 15. Другий рівень терористичної небезпеки.

Потенційно небезпечний рівень терористичної небезпеки виявляється в:

а. Проведенні неузгоджених масових зібрань.
б. Корупцією, нелояльністю в місцевих органах влади.
в. Диверсіях, таємних нападах на органи влади, військові частини, працюючі підприємства.
г. Нападами на регулярні частини з використанням підручних предметів, каміння, фарби, листівок розкладаючої агітаційної продукції.
ґ. Несумлінною сплатою податків підприємствами та громадянами дистрикту.

Стаття 16. Ступінь терористичної небезпеки першого рівня.

Дистрикт ступеню терористичної небезпеки першого рівня це лояльний дистрикт що межує з зонами терористичної небезпеки другого і більше рівня.

Перший рівень терористичної небезпеки виявляється у відсутності всіх інших рівнів терористичної небезпеки, також у:

а. Щоденному і всенародному проведенні процедури ранкового підняття національного прапору з виконанням державного гімну.
б. Повному і всеосяжному використанні державної символіки і державної мови в органах влади.
в. Всенародному нічному патрулюванні вулиць з метою запобігання диверсіям, провокаціям та терористичним актам.
г. Добровільним квартируванням учасників регулярних частин в помешканнях членів громади дистрикту.
ґ. Повню і сумлінною роботою підприємств не менш як 16 годин на добу.

Дистрикти ступеню терористичної небезпеки першого рівня об’єднуються у виборчі округи, які обирають своїх представників до Верховної Ради України на рівні з іншими територіями України.

Комендантська година у дистриктах першого ступеню терористичної небезпеки відсутня.

На територіях дистриктів першого ступеня терористичної небезпеки дозволено провадження ліцензійних видів діяльності.

Мешканці дистриктів першого ступеню терористичної небезпеки за вчасним погодженням антидиверсійним, антитерористичних та антипровокативних заходів, можуть реалізовувати право на свободу зібрань.

Мешканці дистриктів першого ступеню терористичної небезпеки можуть бути присяжними у суді.

Мешканці дистриктів першої ступеню терористичної небезпеки мають право на автоматичну вогнепальну зброю.

Порядок здійснення господарської діяльності на територіях дистриктів першого ступеня терористичної небезпеки нічим не відрізняється від загального порядку ведення господарської діяльності окрім виконання вимог щодо забезпечення додаткових антитерористичних дій.

Стаття 17. Правове забезпечення діяльності зони терористичної небезпеки.

Функціонування зони терористичної небезпеки визначається конституцією України, цим законом, поданням президента України про встановлення зони терористичної небезпеки, а також спільними актами керівників зони оформленими у підписані обома керівниками індикти.

Стаття 18. Покарання за порушенні індиктів.

Мешканці зон терористичної небезпеки не відбувають покарання за вчинені на території зони порушення у місцях позбавлення волі.

Стаття 19. Індикти.

Виключно індиктами регулюється поряд вигнання, фізіологічного впливу, порядку використання дронів та комендантської години в дистриктах.

Стаття 20. Санітарні зони.

Примусове відселення з санітарних зон відбувається в порядках визначених індиктами.

Санітарні зони можуть бути відсутні виключно між дистриктами ступеню терористичної небезпеки першого рівня.

Санітарні зони між зонами другого ступеню небезпеки і зонами першого та другого рівня не можуть бути меншими за подвійну висоту паркану між ними.

Відстань між парканом дистрикту третього і більше рівнів і дистриктами першого-другого рівня не може бути меншою за сто метрів.

Наявність будь-яких об’єктів між парканами що вищі за сам паркан — забороняється.

Санітарні зони навкруги зон ступеню терористичної небезпеки вище трьох не можуть бути меншими за кілометр.

В санітарних зонах четвертого та п’ятого рівня терористичної небезпеки забороняється утримання дерев, будівель та комунікаційних споруд.

Санітарні зони дистриктів п’ятого рівня, та санітарна зона між дистриктами п’ятого рівня небезпеки і державним кордоном облаштовується додатковим парканом.

Стаття 21. Порядок скасування режиму зони терористичної небезпеки.

Зона терористичної небезпеки на території України скасовується автоматично після обрання депутатів у Верховну Раду України зі всіх її округів.

Зона терористичної небезпеки за кордоном скасується одноособовим рішенням президента України.

Стаття 22. Порядок проведення виборів президента України в зоні терористичної небезпеки.

Мешканці зони терористичної небезпеки беруть участь у виборах президента України на дільницях поза межами зони терористичної небезпеки.

Стаття 23. Порядок вступу в силу цього закону.

Цей закон вступає за пів року з моменту його прийняття Верховною радою та підписання президентом України.

За цей строк, держава створює коридори для залишення зони терористичної небезпеки громадянами України.

Громадяни України що виявили бажання залишити зону терористичної небезпеки оселяють у фільтраційних майданчиках, які пів року за вступом цього закону у силу функціонування як зони терористичної небезпеки ступеню один.

Голова Верховної Ради: (ПІДПИС)
Президент України: (ПІДПИС)

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-06-11 10:48
Subject:.ua: Корінь Зла.
Security:Public

Чим відрізняються обидві українські «революції» (2004-го та 2013-го) від «Славної революції» в Англії, війни за незалежність США чи «Великої Революції» Франції? У наших народних хвилювань не було ідеї. Якщо відверто, то ідея була, але ідея глибоко персоналізована, у 2004 році вона звучала «не пустити Януковича в крісло», а у 2013 «турнути Януковича з крісла». Були і паралельні мотиви, у вигляді: 1. Вступу в Російську Федерацію Європейський Союз; 2. Насмиканих з Інтернету цитат доктора телемедицини Богомолець; ну і звичайно 3. Великого і страшного Межигір’я, де катують бідних Тань Чорновіл та обсипають срібляниками Тань Монтян.

Власне це і зумовило назву останнього українського повстання «революцію гідності». За що ви стояли? За гідність? В чім ця гідність виявляється? Аааа…уууу…мммм…ну корупція, так жити не можна… ах, да! Межигір’я.

Словом, «ваш пост огорчаєт нєгров» і взагалі, це питання нівечить пам’ять небесної сотні, земної тисячі та якоїсь іншої хуйні.

Висновок: ідеї немає. А немає ідеї виключно тому, що немає розуміння того, у чому саме ми живемо, чому так жити не можна.

Тому почнемо з самого початку. Англосаксонська соціологія поділяє суспільство на три страти. Ці страти: Upper class (Вищий клас), Middle class (Середній клас) та Lower class (Нижчий клас). В свою чергу, якщо ми подивимось на кожен клас, він також ділиться на частини. У Вищий клас умовно зараховують олігархію, родову аристократію та celebrity (що сумнівно). Середній клас поділяють на Вищий Середній та Нижчий Середній класи. Нижчий клас умовно ділять на пролетаріат та маргіналів (декласованих, злочинців). В свою чергу, ця класифікація має долі умовностей. Так, кваліфікований робітник (синій комірець) в останній час став частиною як мінімум Нижчого Середнього класу, а офісна робота в сучасному світі стає формою велферу (welfare, соціальної допомоги), таким чином клерки (службовці, новомодно-російськи – «креаклы») маргіналізуються, що не важливо.

Головне тут інше. Вся ця система вкладається у струнку соціальну піраміду. На вершині цієї будівлі знаходиться Вищий клас, який складає 1-2% популяції, він опирається на Вищий Середній клас, якого в нормальному суспільстві біля 15%, решта суспільства поділяється між Нижчим Середнім класом (куди у англо-саксів за визначенням відносяться в тім числі вихідці з дна, скоробагатьки, 99% євреїв, більша частина артистів та спортсменів… словом, головні споживачі Великих Чорних Позашляховиків) та Вищим Нижчим класом, який, як вже згадувалось, має тенденцію до перетікання у Вищий Середній клас та до люмпенізації залишків пролетаріату).

Україна в цьому плані різко відрізняється від Британії чи США і за суспільною структурою більше схожа на країну Африки.

Українське суспільство складається з 300-450 домінантних сімей (племен, кланів), що контролюють 90% ресурсів та всіх інших, що хаотично перемішуються між Lower middle class та інституалізованим соціальним дном у вигляді рабовласницьких анклавів так званих «місць відбування покарання».

При цьому, ці 300-450 племен мають приблизно по 100 членів в кожнім, де кожен конкретний учасник зграї може виконувати роль як олігарха, так і спадкової номенклатури (ерзац родової аристократії) чи навіть співати-танцювати-малювати видаючи себе в знятих на гроші татуся музичних відео-кліпах за селебріті.

Таким чином, замість структури:

- Upper class 1%-2%
- Upper middle class 10%-15%
- Lower middle class 35%-50%

Ми маємо структуру:

- Upper upper class 0,1%
- Lower middle class 49%
- Underclass 50%

Це і є та сама феноменальна українська соціальна рівність та працюючий український соціалізм [link] про які я пишу всі ці роки. Це типова конструкція для штучної африканської держави, де певна кількість племен негрів разом з «незалежністю» отримують контроль на колоніальним апаратом і грабують за його допомогою інших негрів поки, аж коли колоніальний апарат не розвалиться вичерпавши силу управлінської інерції закладеної в нього метрополією.

Нарешті, ми підходимо до ще більш цікавого феномену: Upper upper class в англо-саксонських країнах також є і його також біля 0,1%. Це так звана родова аристократія, яка в Країнах Співдружності (Commonwealth realms) має різні феодальні титули, а в Сполучених Штатах представлена цікавими сімействами штибу Кеннеді, Бушів чи навіть Рокфеллерів. Цей Upper upper class спирається на Upper class якого 1%-2% і з яким відбувається достатньо кволий, але обмін людським ресурсом (приклади: сім’я Гейтсів та Стіві Джобс).

Український Upper upper class також спирається на певний прошарок. Його також біля 1%-2% – т.ч. біля 450 000 – 900 000. Цей прошарок – МВС з сателітами (Прокуратура, СБУ, тощо). Це соціальний прошарок є в кращому випадку Нижчим Середнім класом і активно обмінюється кадрами з маргіналітетом.

За дивним збігом обставин, ці структури є залишком радянського колоніального апарату [link].

Таким чином, замість 2 млн. американських мільйонерів, які живуть на техаських ранчо та у маєтках Нової Англії, український Вищий Вищий клас спирається на 450 000 міліціонерів, які живуть в гуртожитках, казармах та оформлених на тещ котеджах й грабують інше населення на догоду недолугій помісі алігархату, селебріті та спадкової номенклатури.

І тепер час повернутись до «Славної революції», «Війни за незалежність» та «Великої» разом з «Жовтневою» революцій.

Олівер Кромвель жорстоко (на рівні геноциду) розчавив бунт Ірландії, яка підтримувала «єдиного легітимного короля» Карла І Стюарта. Не дивлячись на те, скільки разів ранні США губили свої столиці, англійські колоніальні війська були знищені засновниками держави. Епічне мочілово над дрібною аристократією, яку здійснив Робесп’єр, навіть описувати не треба.

Навіть російські більшовики, чітко знали на кого вони опираються і на кого опирається соціальна піраміда Імперії Романових.

Український Нижчий Середній клас, який під орудою ображеної третини Вищого Вищого класу здійснив постання проти двох Третин Вищого Вищого класу, що спирались на декласованих суб’єктів з органів колоніального управління та криміналітету:
а. не знає свого ворога;
б. не готовий корінним чином змінювати соціальну структуру;
в. втратив шанс фізично знищити опору власної еліти і замінити її собою.

Це, а не таємничий кремлівський «апарат ведення психологічної війни» змушує вас відчувати себе зрадженими і розбитими.

Це і є Корінь Зла.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-05-04 08:09
Subject:.lj: Відновлюючи традиції.
Security:Public

Як колись в ЖЖ, «виношу з коментарів».

Зрозумійте мене правильно, я не агітую все це робити. Я звичайно соціопат, але не ідіот, щоб радити комусь когось вбивати, щось підпалювати, чи поливати когось кислотою. Але коли я писав про «референдум про вихід зі складу України всіх регіонів України» я мав на увазі дуже оксамитовий, майже гламурний варіант того, що зараз може відбутись.

Референдум вже йде. Тільки голосують на ньому не бюлетенями та екзит-полами, голосують на ньому бейсбольними битками та арматурними прутами.

У знайомих моїх знайомих був готель у Криму. В цьому готелі вони щось хомутали зі спрощеною системою, кварталами звітності та іншими мулєчками без яких в Україні вести бізнес неможливо. Потім ватніки станцювали яблучко у Севастополі і тепер до них прийшли наші рідні хохляцькі податковики, але вже з податковим кодексом РФ. І тут виявилось, що податки в РФ платять по метражу і нікого не їбе сезонність бізнесу.

А ще виявилось, що вже є московські друзі, які готові цей готель придбати, а цих самих знайомих зробити у ньому менеджерами.

Це я до того, що Росія пройде так далеко, як їй це дозволять зробити. І пройде не тільки танками, але й блатною музикою, колорадськими стрічками та наркодилерами-антифа.

Росія взагалі це не держава, Росія це система організації суспільства. В центрі цієї системи знаходиться цар, а тим що у СРСР звалось «ячейка общества», базовим осередком російського суспільства є тюремна камера з паханом. В центрі цієї системи все виглядає майже пристойно. Якщо заплющити очі на Курам-Байрани, чеченців що танцюють лезгінку з корочками ФСБ й гвалтують місцевих дівчат, та на засилля узбеків, то умовну Москву можна навіть випадково сплутати з мегаполісом. Умовний менеджер Вася Пупкін, він-же «крєакл» є майже європейцем. Він тицяє пальчиком в айфон і навіть засуджує ментів, які періодично застромляють у відділках пляшки в ануси затриманих.

На низу цієї системи тюремна камера. Там щось в ануси застромляють вже щоденно. Вища каста ховає в анусах спирт та наркотики, середняки ховають в анусах ці самі айфони, а дно власним анусом не розпоряджається. Це «пєтухі», «гомосєкі» на презирстві до яких побудована вся ієрархія москвитів від авторитета Матроса до президента Путіна.

Так ось, між тюремною камерою та Москвою є сотні перехідних градацій, життя в яких наближається до того, чи іншого полюсу. Десь посередині «Самопроголошена республіка» де бандити називають себе «Президентами», трохи ближче до Москви статус Криму, який стає такою собі Чечнею. Прикладом «майже Москви» є місто Санкт-Петербург.

Але всі без виключення ці варіації, від Москви і до тюремної камери, це не держава. Це навіть не «бродяча бюрократія» (орда). Росія це Талібан. Все що ми бачимо зараз в Славінську, це типовий, звичайний, побутовий форс-мажор у РФ. То овочевий склад розгромили, то таксисти влаштували війну з циганами за наркотрафік. Зараз в Україні йдуть будні Росії.

З цієї точки зору, Донбас завжди був Росією, просто в цій системі організації суспільства він був тією частиною Росії, яка нижча від «Самопроголошеної республіки», і ближча до тюремної камери.

Тому Любі Друзі, з танками чи без, Росія просунеться так далеко, як ви її пустите.

Мамай [link] в Запоріжжі її не пустив. Він має шанс жити в Україні. Спарров [link] також Росію до себе не пускає. Не без допомоги Коломойского Дніпропетровськ також має шанси жити в державі. Одесити й ті дали бій за свою власність, свій бізнес і в кінці-кінців за свої ануси. Вони теж мають шанс жити в Батумі, а не в Сухумі. А ось мої друзі в Криму свій шанс проєбали. Пройобують зараз свої шанси у Донецьку.

Тому, коли ви чуєте «Владімірскій централ» з чийогось авто, це не питання смаку. Це питання того, що буде у вашій жопі – власне лайно, чи мобільний телефон ось цього меломана.

Як розчиняти пенопласт в ацетоні я пояснювати не буду.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-04-06 08:38
Subject:.ua: Копаючи тунель-2.
Security:Public

04.05.2012 [link] року я виступив у неприємній для себе ролі – провидиці Касандри. Саме тоді, перебираючи свою підшивку «Урядового кур’єру», серед повідомлень про виклики у суд та призначення розпорядників майном, я побачив звістку про банкрутство соціально-економічної моделі України.

Ні, звичайно у «Урядовому кур’єрі» не було написано щось кшталту «арбітражний керуючий призначає загальні збори учасників ЗАО Україна з метою ліквідації», але там містилось дуже важливе повідомлення: кількість пенсіонерів в Україні перевищила кількість працюючих у легальній економіці. Я зробив висновок: лічильник самознищення почав відлік.

З тих пір багато що відбулось. Україна, як я і прогнозував, повторила шлях СРСР та почала відкидати найбільш дотаційні регіони. Як я і прогнозував, разом з регіонами Україну почали залишати непродуктивні шари суспільства (чого варта тільки масова втеча спецпідрозділу «Беркут»).

21.03.2014 року, десь приблизно за два роки від моменту перевищення кількості пенсіонерів над працюючими, президентом Росії Владіміром Путіним був підписаний папірець, який на його думку мав узаконити анексію, чи швидше відпадіння АР Крим зі складу України.

Як я і прогнозував тоді, викинутим зі складу України виявився найбільш дотаційний регіон, де на 251 000 офіційно працевлаштованих (до 70% з яких задіяні в держсекторі), було наявно 526 206 пенсіонерів [link]. Саме кримські пенсіонери проявили найбільшу ініціативу щодо т.з. «референдуму», влаштовували народні гуляння щодо здійснення анексії і масово почали зміну громадянства.

Саме «Беркут» дотаційного Криму, здійснив найбільше звірств під час спроб придушення поганенького, але повстання середнього класу на кінці 2013 року.

Разом з анексією Криму, Україна відкинула пів мільйона нахлібників, але з 2012 року дещо змінилось. Так, за повідомленням Пенсійного Фонду України кількість працюючих в Україні зменшилась з 13 743 194 станом 01.01.2012 [link] до 13 491 256 станом на 01.01.2013 [link]. В останньому щорічному звіті фонду, інформація станом на 01.01.2014 взагалі відсутня, але я думаю що кількість працюючих точно менша 13 млн., а можливо менша за 12 млн. осіб.

При цьому, за 2013 рік [link] Пенсійний фонд призначив 544 100 пенсій.

Щоб визначити реальну кількість працюючих та пенсіонерів, треба згадати що станом на січень 2014 [link] населення України складало 45 418 160 осіб. В порівнянні з січнем 2013 [link] року, це означає скорочення населення на 134 840 осіб.

При збільшенні кількості пенсіонерів на більш ніж 500 тис., максимум на який їх кількість могла скоротитись демографічно – 134 тис.*. Реальна кількість пенсіонерів може бути більшою за 14 млн., а реальна кількість працюючих – менше 12 млн., чимала частина з яких задіяна у сфері державного управління та коловладних бізнесів і т.ч. також є утриманцями.

Наразі, в певних колах є популярним жарт про потрапляння на сторінки підручника з історії України. На великий жаль, все набагато гірше. Наше з вами покоління, потрапило у підручник зі світової історії, у той самий розділ де описуються причини зникнення цивілізацій.

«Причиною завоювання ацтеків конкістадорами є надмірна схильність цього народу до людських жертвоприношень», «Драйвером економічної кризи етрусків є звичка їхньої знаті ховати у своїх курганах велику кількість золота», «Передумовою падіння Карфагену є розбещеність його еліт», «Завоювання Візантії мусульманами зумовлено корумпованістю візантійської верхівки», «Римська імперія пала через жадобу власної еліти».

Українці та їхня державність зникли, через небажання самостійно годувати своїх батьків.

Повторюючи в деталях УРСР, Україна приречена повторювати розвал СРСР. Будуючи в обрубку УРСР нову СРСР, Україна знову буде приречена повторити історію в меншому масштабі.

Час припинити копати тунель і почати вириватись з ями. Бо інакше це не кінець.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-03-29 08:44
Subject:.ua: Реальна допомога (тм).
Security:Public

Серйозно облагодіяли українське військо активісти автомайдану, радісно повідомляє нам в своєму фейсбук «Українська Правда». Ці щедрі меценати нарешті почули голоси вояк щодо «нормального взуття» та придбали [link] 120 штук цього:

По 120 грн/пару як гордо сказали активісти. Дякую, що не 70 грн./пара [link], щоб вам в пеклі портянки до цієї кірзи крутити.

Ось до-речі, маю ще один список для благодійників.

Ні, це не список того, що потрібно армії, це список матеріальних цінностей які підлягають реалізації з державного мобілізаційного резерву [link]. Останнє повідомлення про реалізацію цінностей з резерву на випадок війни, датоване 25 березня 2014 року [link], що власне символізує відношення нашої політичної еліти до цієї самої війни.

Так що шановні активісти автомайдану, збирайте гроші на чергову допомогу армії. Вона їй дуже потрібна. Адже якщо мотузки й мило для армії ще є, то ось пил вже лише 48 штук лишилось.


::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-03-17 06:22
Subject:.ua: Поточне.
Security:Public

1. Українська еліта пропонує на переговорах з Путіним… ні, пропонує в порядку поступки не умовний «фінський нейтралітет», чи ще щось таке «геополітичне», а перенесення виборів в парламент на 2017 рік. Дуже не хочеться витрачати гроші на купівлю бабусь. Думаю, коли якийсь чеченський батальйон «Восток» візьме будівлю «Верховної ради» штурмом, на зустріч бородатим штурмовикам вибіжить Сергій Тигібка. Радісно піднімаючи руки вгору він закричить чеченцям: «Ми створили коаліцію слов’янської єдності! В неї увійшли регіони, комуністи, позафракційні депутати з групи Льовочкіна, Фірташа…». Монолог Тигибка несподівано перерветься. Перерветься прямим ударом прикладом в щелепу. Уламки дорогих французьких зубних імплантантів разом з кров’ю виллються на ще дорожчу італійську сорочку і англійську краватку. Сергій Леонідович падатиме без свідомості, а по залі верховної ради поповзе жах. Саме тоді ця зграйка нікчемний виродків усвідомить реальність.

2. Перед лицем зовнішньої загрози українська еліта створює «національну гвардію». Створює її в структурі МВС. Ще раз: перед лицем зовнішнього вторгнення українська еліта створює щось у структурі міністерства внутрішніх справ. Перед лицем зовнішньої загрози, що спровокована активністю переляканих каральників з Кримського «Беркуту», українська еліта створює добровільні каральні загони.

3. «Окупаційна армія без окупанта» – міністерство внутрішніх справ України перед лицем зовнішнього вторгнення форсовано роззброює громадян своєї країни [link]. Апарату окупаційної армії, яка ще до окупації почала вислужуватись перед окупантом активно «підкукурікує» самопроголошений голова МВС – екс-втікач Арсен Борисович Аваков [link]. Коли вам додому ломитиметься обколотий «ширкою» чеченець, вам буде дуже спокійно від того, що ви не здійсните якусь провокацію. Наприклад не захистите свою сім’ю. Самозахист це дуже провокативно.

Якщо ця еліта проїбе Україну, воювати з москалями мало. Ця еліта має відповісти за такий пройоб. Відповісти своїм та своїх родичів життям. Цих сук треба буде ловити, як МОССАД нацистських злочинців. Ловити по закордонам та єбошити.


ЩЕ:
Тижневий мораторій на критику скінчився. Оскільки «еліта» воювати явно не збирається і вирішила віддати Росії стільки України, скільки та зможе унести, то військова легітимність «знову нової влади» також анулюється.
ЩЕЕ:
Знаєте в чому різниця між київським менеджером середньої ланки, що стояв на «євромайдмані» з синім прапором на якому зображено коло з жовтих зірочок і донецьким беззубим маргіналом, який стоїть в Харкові з російським триколором?

А я не знаю. Кваліфікована більшість [link] Юд Іскаріотів.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-03-01 22:34
Subject:.ua: Перекличка.
Security:Public

Ну що Любі Друзі, Бориспільській, Баришівський райони Київської області, та Згурівський Чернігівської області є? Ку-ку [link].

Буде весело і трошки страшно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-03-01 10:16
Subject:.rz: Криму псто.
Security:Public

Почну з очевидного: коли люди рівня Олександра Валентиновича Турчинова лохують людей рівня Володимира Володимировича Путіна, у останніх це як правило викликає певний подив. Помітьте, я не кажу що В.В. Путін щось з себе являє, є супермачо, чи має ненульовий вплив на рівні якоїсь там світової «геополітики». Це може бути правдою, чи може нею не бути. Важливе тут інше: Олександр Валентинович Турчинов, Арсеній Петрович Яценюк, Юлія Володимирівна Григян чи Олег-як-там-його-татуся Тягнибок є таким дном ієрархії, що про лохування навіть тєрпіли Путіна (за умови, що на певному рівні Путін тєрпіла) й мови йти не може.

Поясню на прикладі. У одного з наших діячів, Тетяни Монтян, в останній час була улюблена фраза: «бикувати без ресурсу». Поняття звичайно цікаве, але страждає на надлишкове визначення. Бикування за своєю суттю, це дії (навіть в формі слів) без належного забезпечення бази під ними. «Бикування з ресурсом», це вже не бикування, а аргументована розмова.

Так ось, уявіть себе дрібним бандитом. Ви не найсильніший, але й не найслабший в середовищі дрібних бандитів. У вас є якась умовна суперздібність, яка викликає повагу в інших бандитів. Ну там, вміння махатись три години поспіль, не губити свідомість після купи прямих потраплянь в тикву, чи талант першим лізти в бійку, навіть коли знаєте що відхопите (бикувати). Або у вас є ядерна бомба.

До кожного бандита прибиваються тєрпіли. Тєрпіли шукають захисту, поваги, чи навіть суду від бандита. І ось якось, до вас припирається сусід-тєрпіла та просить допомогти з розборкою з іншими сусідами по комуналці. Ви приходите на стрєлу, а там ще три таких самих бандита як ви. Загалом, вам чотирьом ці тєрпіли нідочого. Тому ви домовляєтесь між собою, що тєрпіли йдуть на мирову, а ви разом тіпа як гаранти цієї мирової.

Стукнули по рукам, розбіглись, а на наступний день тєрпіли розривають мирову, і під гигикання інших гарантів щімлять вашого тєрпілу.

Вам звичайно срати з високої башти на свого тєрпілу, навіть кидок інших гарантів теж не проблема (ви свій підпис не ставили, лише спостерігали), але все-одно якось несолідно виходить. Доведеться «мєри прінять».

Ці «мєри» ви зараз і бачите. Ситуація може закінчитись як завгодно, Крим може бути випіздошений на мороз, може стати Абхазією і відсмоктати років на двадцять в плані туризму, може просто формально залишаючись в складі України забити на центральний уряд. Це може перерости у війну, а може й в окупацію півдня України, чи в Януковича, що повертається в Київ на російських танках. Це може взагалі нічим не скінчитись, або на блакитному гелікоптері до Путіна прилетить Юлєц і щось таке нове «переможне» підпише. Питання в іншому, хто у цьому винен?

А винна в цьому екс-опозиція (чи довго «екс»?). Бо коли ти залучаєш когось до вирішення якихось суперечок, ти згоджуєшся на його владу. Бо коли ти щось підписуєш, будь готовий це виконувати. Виконувати, навіть якщо твій ворог просрав всі полімери, нажерся горілки, обісрався та блює бухий в Межигір’ї занюхуючи «Ґеннессі» брудною шкарпеткою.

А якщо ні, то ти друже бичара, а бикам роги ламають. Готуйся вмитись юшкою та скавчати в радбезі ООН.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-02-22 20:09
Subject:.ua: Коабітації псто-2.
Security:Public

Наразі (саме в цю хвилину і в цю годину) в Україні немає… легітимного парламенту. Той що є, обирався під зовсім інші повноваження, ніж ними користується. Точніше так: користується повноваженнями який у нього взагалі немає.

… легітимного президента. Той що є, обирався під інші повноваження і втратив мандат проливши кров.

… легітимного уряду. Тимчасовий уряд Арбузова взагалі невідомо де.

Більш того, більша частина країни в істериці, армія, служба безпеки та поліція недієздатні, а з тюрми втекла екс-лідер уряду.

Гуляй-поле.

І це прекрасно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-02-21 17:14
Subject:.ua: Коабітації псто.
Security:Public

Існував варіант, коли умовний «Правий Сектор» перемагав зі зброєю в руках і врубав нам «революційну необхідність».

Я знаю чимало людей з цього середовища, але це був відверто кажучи хуйовий варіант. Вони класні хлопці, але і приблизно не розуміють що слід робити з державою.

Існував варіант, де вони програють і Янукович виграє. Це також хуйовий варіант, з переходом ситуації в русло індивідуального терору та колективних втеч з в’язниць. Але це також зрозуміло. Таке собі повстання декабристів, де Герцен будить Леніна, а років за десять буря гряне так сильно, що жирний пінгвін обісре всі скелі, утьоси та стрімчаки.

Був варіант, з «санаційним урядом» де Україна оголошувала повноцінний дефолт [link], переходила в режим максимальної економії і всі йшли на вибори. Ця ситуація також цілком зрозуміла. Нова конституція (бажано прийнята на референдумі), відповідно у парламенту нові повноваження, відповідно має бути отриманий новий мандат на виборах [link].

Нарешті був, а відверто кажучи ще і є варіант з перетворенням Сходу та Півдня [link] на самопроголошені республіки, які голосувати більше не будуть, але років за 10-15 повернуться в стійло ймовірно з Курщиною, Бєлгородщиною, Воронєжчиною та Кубанню в комплекті.

Цей варіант також цілком прийнятний, адже скільки держав не ділили (Корея, Німеччина) західна її частина завжди перевершувала східну, а потім поглинала її.

Але те що обрано, це якийсь йобаний піздєц. Коабітація (одночасне співіснування ворожих президента та уряду), відсутність виборів в парламент та коаліційна більшість на основі тушок.

Це в деталях повторення ситуації 2004-2005 роках, коли Ю. Тимошенко взяла на перевиховання переповнених каяттям депутатів. Навіть прізвища ті самі.

Практично, вибір саме цього варіанту, означає що еліта не хоче нічого змінювати.

А без змін знову переможе Янукович. Як перемагав Саакашвілі в Грузії, коли достроково пішов на вибори в кінці першого строку.

А потім конституційний суд визнає голосування 386 тушок некоституційним.

І це прекрасно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-01-20 12:30
Subject:.rz: Про вчора.
Security:Public

Головний зміст будь-якої мирної акції протесту в тому, що вона в будь-який момент стає немирною. Розуміння цієї достатньо примітивної думки давно вивітрилось з голів українців. До вчора.

У виході на мирну акцію протесту в Україні немає нічого особливого. Огидний кожен, хто корчив з себе героя та мученика Аль-Акси через те, що зібрався поспівати та потанцювати разом з парою десятків тисяч таких самих мудаків.

Питання завжди було в дозованому переході мирного протесту у немирний.

Мало хто пам’ятає, але 2004-го року «у нас мирний протест» було брехнею і слоганом для заспокоєння опонентів. Я сам не один раз по черзі стояв в рядах які проривали ланцюги і в ланцюгах що стримували натовп від штурму.

Це була гойдалка. Як тільки донецькі засранці сміліли – штурм, як тільки бліднули й починали панічно кричати – «у нас мирний протест».

Проблема в тому, що дехто тільки стримував натовп і дійсно повірив у те, що завжди буде «у нас мирний протест». Це призвело до того, що внутрішні механізми придушення активності мас, у організаторів мітингів стали навіть кращі, ніж сама міліція.

Зведено в абсолют, це скінчилось «самообороною майдану» у 2013-му році, яка сама стала гіршою мусорнею ніж вся мусорня. Результат простий: протестів припинили боятись ті хто мали боятись.

Те що сталось вчора – найкраще що сталось з Україною за роки незалежності. Десятки тисяч людей відчули як мирний протест зробити немирним. Декілька тисяч людей відчули як це, кинути каменюку в ненависний шолом. Тисячі людей спілкуючись з міліцією будуть пам’ятати залякані очі «Беркуту», коли палали їхні автобуси.

І вони, ці тисячі і десятки тисяч вже нікуди не дінуться. Їх вже не пересаджають, хоча спробують зробити вигляд що пересаджали. Ці люди будуть ходити на ті самі мирні акції протесту і коли їм щось набридатиме, ставатимуть вожаками. Ці люди будуть зустрічати ментів в автобусах і тепер кожен з ментів відчуватиме – за спиною той, хто вже бив таких як він.

І це прекрасно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-01-18 14:24
Subject:.rz: Про користь побутових речей.
Security:Public

Уявіть, що ви йдете по вулиці, а вам на зустріч йде… хокеїст. Приблизно такий:

Хокеїст зупиняє вас і щось питає. Наприклад документи, чи чому ви не в ковзанах.

Тоді ви звертаєтесь до нього:

- Вельмишановний хокеїст, у вас трошки тоноване забрало, на хокейному шоломі відсутній номер і ви звертаючись до громадянина не назвались. Покажіть будьте люб’язні своє посвідчення хокеїста, як того вимагає а. 2 ст. 5 закону України «Про Хокеїстів».

А хокеїст бере вас за руки, починає вінтити і взагалі погрожує вам ключку з шайбою в якийсь отвір запхати.

Тоді ви берете ось цей предмет:

… і акуратно зафарбовуєте забрало хокеїсту. Хокеїст через це має або підняти забрало, що полегшує його ідентифікацію і робить вразливими очі, або взагалі зняти шолом що відриває його розум (він же в голові у них?) для стороннього впливу.

Якщо хтось не зрозумів, я раджу завтра підняти свою дупу та піти в будівельний магазин (можна ненависної Гереги, пам’ятаєте ленінський афоризм про мотузку і капіталістів?) і придбати цю корисну річ.

ЩЕ:
Щось ви бляді пріунилі. Три місяці ви засирали стрічки своїми лозунгами на тему «рабів до раю не пускають», а коли запахло смаженим вирішили зробити вигляд що у вас депресія і розчарування майданом? Не вийде.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-01-17 03:47
Subject:.ua: В зв’язку з останніми подіями…
Security:Public

Поздоровляю режим з тим, що він схоже таки вивів мене на майдан. Чавлю грип і в неділю на бомжатнік.


::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:





Date:2014-01-12 15:58
Subject:.ua: Про МВС.
Security:Public

Якщо чесно, то це пост я намагаюсь написати давно, але у мене постійно нічого не виходить. Ось є такі теми, про які знаєш значно більше середньої людини, але скласти слова разом у щось концептуальне…

Візьмемо для прикладу роботу з натовпом. Коли я був у підлітковому віці, один мій знайомий робив щось по-типу веб-сайтів для однієї емведешної структури. Цей знайомий попросив мене протестувати (в т.ч. на безпеку) свою роботу і дав гостьовий доступ на ресурс. Я трохи полазив по ньому і нарвався на закриту теку. Тоді я помітив, що на сайті одна з операцій дуже схожа на відкриття файлу і (це якщо коротко) подав туди в якості аргументу шлях у цю директорію. Там мені відкрились внутрішній документи з грифом ДСК (найнижчий рівень відомчих секретів). Для спроби я відкрив три документи, один з яких виявися методичними рекомендаціями з контролю натовпу на демонстраціях.

Нічого нового для мене (я вже тоді читав Лебона), але характерний момент: за цим документом в натовпі не може бути людей з мегафонами. Їх висмикують в першу чергу. Якщо в натовпі ходить людина з мегафоном, значить її або охороняють свої (а це можливо тільки якщо вона з праворадикальної організації, яка сама працює з «Беркутом» як з натовпом і атомізує його), або її туди поставили ходити з мегафоном і закликати не піддаватись на провокації.

Або інший приклад: ДАІ. Ніяких секретів там немає, всі акти якими вони керуються є в мережі. Але у цих актів є характерна особливість: вони направлені на вирішення будь-яких задач, окрім підтримки безпеки руху.

Поясню. Років п’ять назад я влип в суперечку з білоруським істориком. Історик був рідкісним гівном і свідомо махлював з номерами дивізій і батальйонів. Доводячи це, мені довелось закопатись в історію одного німецького загону, що був сформований з українських націоналістів. Українських націоналістів відправили в Білорусь, для охорони доріг певного регіону. Так ось, задачі та методи роботи цього батальйону, цілком і повністю відповідали з таким же в ДАІ МВС. Збіги в наказах йшли ледь не текстуальні.

І ось тут ми підходимо до суті. У всьому світі є дорожня поліція. Більш вірно цей орган буде звати «автотрасова поліція». Вони їздять на дуже швидких авто і дуже зацікавлені в якості доріг. Їхня задача – переслідування. Вони підтримують порядок на автошляхах. Вони майже не заїжджають в міста (там є своя поліція), хоча часто переслідують тих, хто втік з міста.

Українське ДАІ нічим на них не схоже.

Перше, воно чергує статичними патрулями-постами. Так, патрулі прив’язані до автомобілів, але автомобіль це лише засіб доставки патруля на місце посту.

Друге, воно здійснює контроль за рухом вантажів. Це значить, що вони зупиняють вантажний транспорт і перевіряють його на предмет відповідних документів.

Третє, вони працюють групами. Це значить, що це не самостійні мобільні патрулі, які отримують сигнал про порушення та починають переслідування, а система пасток та блок-постів.

Є певний вид груп, що використовують такі методи. Це загони, що здійснюють контроль над зоною, де діє партизанська диверсійна група. Як той самий загін українських націоналістів що відпрацьовував у спірному Україно-Білоруському Поліссі шляхи постачання білоруських партизан та радянських диверсантів.

Настає час задати головне питання: чим є МВС України? МВС України це нащадок МВС УРСР. МВС УРСР це результат розділення МГБ (Міністерства Державної Безпеки) на МВС та КДБ після невдалого заколоту Лаврентія Берія. МДБ це нащадок НКВС УРСР. НКВС УРСР це внутрішня, окупаційна армія, що здійснювала контроль над бунтівною Україною.

Україна колись породила унікальний феномен – Українську Повстанську Армію. УПА це армія без держави. МВС України також є унікальним феноменом. МВС України це окупаційна армія без окупанта.

Україна колись була повстала. Для придушення повстання в Україну введені були війська. Ці війська зайняли були ключові точки, поставили були патрулі і почали були душити повстанські шляхи постачання. Ці війська встановили були контроль над виробництвом і почали були придушувати підпільну повстанську економіку [link]. Ці війська рекрутували були тубільців та вербували були сексотів. В якийсь момент вся окупаційна армія почала складатись в більшості з тубільців, а сам окупант зник з мапи світу [link].

Але окупаційну армію це не спинило. Окупаційна армія далі продовжувала здійснювати окупацію ввіреної їй території.

МВС України це армія-зомбі. Давно мертва структура, що тримається на вуду-магії відомчих наказів. Загублений десь у глушині забутий гарнізон, що десятиліттями не отримує настанов з центру, тому зав’яз у грабунку і мародерстві.

МВС України неможливо реформувати. Його неможливо очистити шляхом люстрацій чи винайняти нових чесних людей. Це настільки ж неможливо, як побудова Української Самостійної Соборної Держави на базі Райхскомісаріату Україна. Єдина дія яку можна зробити з МВС України – це роззброїти ментів та розпустити рядовий склад по домівках. Мовчки і жорстко. З концентруванням на стадіонах, обліком полонених, заручниками та завдатком.

Ось власне і весь секрет.

І буде всім щастя.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:




browse
my journal
PR