August 30th, 2006

friend, Любі Друзі...

.rz: Записки пшека.

Мені в житті пощастило. Я бачив зблизька дві революції, й обидві перемогли. [...] Мій народ звар’ював. Колективно втратив глузд. Під носом у Союзу, який зазвичай просто вводив танки – як у Берліні 1953-го, в Будапешті 1956-го і в Празі 1968-го – мій народ влаштував собі центральноєвропейське Ріо-де-Жанейро, фієсту волі, фестиваль свободи і гарного самопочуття. Так, ми були ідіотами, ніхто за нами не стояв. Окрім Америки, звісно. Європа думала про Росію, тобто про те, що думає Росія, і як ми можемо робити таке – дратувати Совєтів. Це було гірше, ніж виявитися фашистами чи маоїстами.[...] Діялася якась предивна утопія. Совєти не вірили власним очам, Захід вірив, але боявся совєтів. Американці й вірили, і не боялися. Всередині цього всього тривав робітничо-інтеліґентсько-селянський карнавал наче з анархосиндикалістського сну. Корабель дурнів, хрестовий похід дітей, слов’янська схильність піддаватися ілюзіям, а також любов до самознищення. Так, ми були дурниками Європи, ми були юродивими континенту. В усьому цьому не було жодного розрахунку. Ніхто не хотів рахувати ні зиску, ні втрат.

[...] Коли я їду на Захід, Захід запитує: коли ви нарешті будете такими багатими, як ми? Коли їду на Схід, Схід запитує: коли ми нарешті будемо достатньо багатими? Принаймні такими багатими, як Захід. Захід запитує: коли вони нарешті від нас перестануть хотіти грошей, коли вони нарешті матимуть свої? Схід запитує: коли ми нарешті матимемо стільки, щоб Захід перестав нас зневажати? Куди не поїдеш, скрізь та сама пісня. В Кишиневі, Берліні, Стокгольмі, Варшаві, Тірані й Парижі. Скрізь посмішки й облуда. Сидиш собі у Відні, п’єш каву в кнайпі, заговорюєш по-слов’янськи, а ці за сусідніми столиками вже починають перевіряти, чи вони ще з гаманцями. Заговориш у Празі на вокзалі англійською чи німецькою – і вже таксі їде якимсь безглуздим маршрутом, мовби водій хотів показати тобі ціле місто. Нічого не змінилося. Зневага й жадання. Страх і хитрість. Англійці у вихідні п’ють і ригають на вулицях Кракова. Поляки працюють на будовах і в кнайпах Лондона. Німці й далі публікують фотографії польських фір, корів на ланцюгах та беззубих старців. Коли вони хочуть бути ввічливими, починають розмовляти російською. Так само роблять ввічливі поляки, забачивши українців. Публікують у своїх газетах фотографії беззубих українських старців і пияків, що грають на гармошках. Нічого не змінилося. За це я люблю свій континент. За сталість. Жадання і страх. Зневага і сором.

ЩЕ:
Ось за це я ненавиджу ідею євроінтеграції. Тільки самими, тільки самі. Забадяжити свій ГУАМ і к хуям завоювати все кодло пенсіонерів в Брюселі. Ввести власні танки на вулиці Відня, витягти всіх українських шльондр з борделів, відшмагати по щокам і довести собі - так, ми хазяїва власного життя. І почати готувати теж на Схід. Це і є справжня чоловіча психологія.


friend, Любі Друзі...

.ua: Цікаві лінки...

Wikipedia: Українська Мова
Українська мова належить до східної групи слов'янської гілки індоєвропейської родини мов. Найближче українська споріднена з русинською (котра походить з лемківського діалекту української), також багато спільного з іншими мовами групи - білоруською, російською. За лексичним складом до української найближча білоруська мова (бл. 75% спільної лексики), а також польська, словацька, болгарська (бл. 70%), чеська, російська (бл. 60%).


Сайт МЗС про Українську мову
За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року українську мову вважали рідною 67,5% жителів України, що на 2,8% більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник знизився на 3,2%. Частка інших мов, які були вказані в якості рідної, становила 2,9%.


Зовнішня історія української мови: Хронологія мовних подій в Україні
1491 - У друкарні Швайпольта (Святополка) Фіоля в Кракові видано кириличні книжки слов’янською мовою з елементами живої української мови. Це найдавніші кириличні книжки із зазначеним місцем і часом друку, що дішли до нашого часу. Їх було призначено для України. Після Фіоля кириличні книжки друковано в українських та білоруських (литовських) друкарнях...

ЩЕ:
Доречі, в Вікіпедії, з моєї точки зору, дуже слабко подана історія Великого Князівства Литовського (ВКЛ). Якось-би підключити до цієї справи френдів з Білорусі... Хоча навряд вийде, у них в Віці зараз іде епічна війна правописів...
ЩЕЕ:
Як на мене, то в українських школах слід ввести новий загальнообв'язковий предмет: "слов'янські мови". Колись я дуже здивувався, яким корисним джерелом можуть бути, для прикладу, болгарські сайти. Заодно туди можна запхнути російську, вибивши останній аргумент з під ніг руспатів...


Йуля, julja

.ua: Клікабєльно. Україна 1919 року.


мшф kameshki

ЩЕ:
Зараз, біля компьютера, на стіні, в мене висить величезна мапа України. Завжди відчував певну дисгармонію в обрисах моєї Держави. Тепер зрозумів чому. Ця мапа виготовлена в Парижі, року 1919 від Різдва Христового. На ній зображена наша Батьківщина у своїх природніх кордонах: з Холмщиною, Східною Слобожанщиною та Кубанью. Про завойований під орудою Українського Шляхтича, Українськими Козаками, ціною втрати Січи, приєднаний (повернутий?) до складу Української Держави Ясновеможним Паном Гетьманом, Павлом Скоропадським, Крим я і не говорю. Взагалі, в плані "ісконності" земель, кой-кому слід посунутись за Урал...