Чорний БoяністЪ® (none_smilodon) wrote,
Чорний БoяністЪ®
none_smilodon

.rz: Записки пшека.

Мені в житті пощастило. Я бачив зблизька дві революції, й обидві перемогли. [...] Мій народ звар’ював. Колективно втратив глузд. Під носом у Союзу, який зазвичай просто вводив танки – як у Берліні 1953-го, в Будапешті 1956-го і в Празі 1968-го – мій народ влаштував собі центральноєвропейське Ріо-де-Жанейро, фієсту волі, фестиваль свободи і гарного самопочуття. Так, ми були ідіотами, ніхто за нами не стояв. Окрім Америки, звісно. Європа думала про Росію, тобто про те, що думає Росія, і як ми можемо робити таке – дратувати Совєтів. Це було гірше, ніж виявитися фашистами чи маоїстами.[...] Діялася якась предивна утопія. Совєти не вірили власним очам, Захід вірив, але боявся совєтів. Американці й вірили, і не боялися. Всередині цього всього тривав робітничо-інтеліґентсько-селянський карнавал наче з анархосиндикалістського сну. Корабель дурнів, хрестовий похід дітей, слов’янська схильність піддаватися ілюзіям, а також любов до самознищення. Так, ми були дурниками Європи, ми були юродивими континенту. В усьому цьому не було жодного розрахунку. Ніхто не хотів рахувати ні зиску, ні втрат.

[...] Коли я їду на Захід, Захід запитує: коли ви нарешті будете такими багатими, як ми? Коли їду на Схід, Схід запитує: коли ми нарешті будемо достатньо багатими? Принаймні такими багатими, як Захід. Захід запитує: коли вони нарешті від нас перестануть хотіти грошей, коли вони нарешті матимуть свої? Схід запитує: коли ми нарешті матимемо стільки, щоб Захід перестав нас зневажати? Куди не поїдеш, скрізь та сама пісня. В Кишиневі, Берліні, Стокгольмі, Варшаві, Тірані й Парижі. Скрізь посмішки й облуда. Сидиш собі у Відні, п’єш каву в кнайпі, заговорюєш по-слов’янськи, а ці за сусідніми столиками вже починають перевіряти, чи вони ще з гаманцями. Заговориш у Празі на вокзалі англійською чи німецькою – і вже таксі їде якимсь безглуздим маршрутом, мовби водій хотів показати тобі ціле місто. Нічого не змінилося. Зневага й жадання. Страх і хитрість. Англійці у вихідні п’ють і ригають на вулицях Кракова. Поляки працюють на будовах і в кнайпах Лондона. Німці й далі публікують фотографії польських фір, корів на ланцюгах та беззубих старців. Коли вони хочуть бути ввічливими, починають розмовляти російською. Так само роблять ввічливі поляки, забачивши українців. Публікують у своїх газетах фотографії беззубих українських старців і пияків, що грають на гармошках. Нічого не змінилося. За це я люблю свій континент. За сталість. Жадання і страх. Зневага і сором.

ЩЕ:
Ось за це я ненавиджу ідею євроінтеграції. Тільки самими, тільки самі. Забадяжити свій ГУАМ і к хуям завоювати все кодло пенсіонерів в Брюселі. Ввести власні танки на вулиці Відня, витягти всіх українських шльондр з борделів, відшмагати по щокам і довести собі - так, ми хазяїва власного життя. І почати готувати теж на Схід. Це і є справжня чоловіча психологія.


Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 6 comments