cyber-punk

.ru: Брехня.

Знаєте де в СРСР проходив кордон між УРСР та РСФРР? Не по Криму, Донбасу чи Таган-Рогу. Кордон між Україною та Росією у СРСР проходив по партійним зборам комуністів.

Партійні збори в Україні це нудне формальне дійство. Ніхто з учасників в нього не вірить. Оратор виступає для галочки, порушник партійної дисципліни кається для галочки, всі присутні сидять для галочки, нудьгують, вирішують кросворди, а іноді не витримують і вголос пускають кпини над особливо кострубатими вивертами радянської пропаганди. Задні ряди регочуть, передні ховають посмішки, лектор робить вигляд що нічого не почув.

В Росії все по-іншому, в Росії збори первинного осередку комуністів це Шустер. Люди ошатно одягались, товариські суди були не фікцією, комуністичні ватажки робили полум’яні промови, алкоголіки щиро каялись, робітники аплодували, а соціально-активні жіночки публічно осуджували щось там, що прийнято було публічно осуджувати.

І що тут найцікавіше… потім всі ці люди йшли додому, сідали на кухні за горілкою з українцями і говорили правду. Що пропаганда забрехалась, що заводи розвалюються, що навколо тотальні блати та крадіжки. І слухали українців, до яких ставились з недовірою, бо ті на кухнях говорили так, що і на кухні говорити не можна.

Зараз ми маємо теж саме. Троллі-єдинороси це партійний актив, вони працюють по методичці. Хлопчики-кар’єристи та соціально-активні жіночки замолюють прогули коментарями. Аплодисменти натовпу це лайки.

Але є одна суттєва відмінність між цією ситуацією і застоєм, українців вигнали з кухні. Ми нарешті змогли переконати росіян, що ми іноземці, а нікому не прийде в голову говорити «за правду» в присутності не те що німця з ГДР чи югослава, але й естонця.

Але кухня нікуди не ділась.

Саме тому нас вбиває фантасмагоричність російської брехні. Це наші родичі, ми вміємо розмовляти з ними на одній мові, але вони нахабно нам брешуть.

Ми їм «закінчуй про супутник та Гагаріна, давай краще про ковбасу по-блату та дефіцит туалетного паперу», а вони нам ініціативний блиск в очах і довгу цитату з «Целіни», «Малой зємлі» і що там ще написав Брєжнєв.

Але правда нікуди не ділася. Росіяни брешуть. Вони знають що вони брешуть. Вони знають що за брехню доведеться відповідати.

І їм страшно. Їм страшно так, як ніколи не буває нам страшно, коли ми чуємо про підготовку російського нападу. Бо коли нам страшно, ми розчиняємо пінопласт в ацетоні, а коли росіянам страшно їм лишається лише відчай.

Брехня і відчай.

Відчай і брехня.

І це прекрасно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
cyber-punk

.ua: Реприватизації псто.

У чудовій науково-фантастичній стрічці Oblivion, яка побачила світ у 2013 році, є прекрасний момент. Оператор командного містка (яка є насправді космічного масштабу мислячою машиною-паразитом) регулярно питає у своїх підлеглих «Ви досі ефективна команда?». В момент коли команда припиняє бути ефективною, в її сторону вилітають дрони та фізично знищують її.

Східноєвропейська (українська та російська) олігархія також є паразитом, але соки вона висмоктує не з планет, а з підприємств.

Саме тому, для прикладу, українських олігархів дуже смішать різні топ-100 найзаможніших (як створені для розводу на бабки лохів з тридцятого по соте місце). Українські олігархи не відчувають себе власниками цих фабрик, газет та пароходів. Всі ці Коломойські, Єфрємови та Ахмєтова контролюють їх роботу і вважають своєю виключно виручку, яку їм вдається вилучити не сильного пошкодив підприємство.

Звичайно, у цих людей є і власні бізнеси. Банки, мережні заправок, будівельні майданчики, торговельні-розважальні центри та кондитерські імперії. Це своє. Це побудовано з нуля.

А ось ГОКи, ТЕЦи, Припортові заводи та коксові батареї це сало, що переходить з рук в руки по колу, і має липнути до рук рівно настільки, наскільки кусень сала має лишатись куснем сала.

Звідси і мем рівня «ефективної команди» – «ефективний власник». Ефективний власник/менеджер це людина, яка контролюючи сало здатна охороняти цілісність шматка не дивлячись на жирність долонь. Поки власник ефективний, його прізвище з’являється в топ-300 безкоштовно і йому малюють мільярдні капітали, як тільки ефективний власник припиняє бути таким у колективній свідомості олігархату, в його сторону вилітають дрони з дублікатами печаток, рішеннями печерського районного суду та протоколами зборів міноритарних акціонерів.

Так ось до чого це я… Сергій Лещенко, коли Коломойський пропонує щось зробити з Укртелекомом це не месідж для нас «грабуй награбоване», це месідж для Ахмєтова. І звучить він так:

- Рінат, мені здається тобі час вирости з коротеньких штанців общака Алекса Грека та взяти відповідальність на себе. Бо мені починає здаватись що ти не ефективний власник.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
cyber-punk

.rz: Конструктиву псто.


Закон України

Про зону терористичної небезпеки

Стаття 1. Мета та завдання закону.

Закон України про зону терористичної небезпеки встановлює правовий режим зони терористичної небезпеки, порядок управління зоною терористичної небезпеки, а також права та обов’язки осіб що опинились на території зони терористичної небезпеки.

Метою виконання цього закону є відновлення контролю на частинами Луганської, Донецької областей що піддались дестабілізаційному впливу організованих злочинних угрупувань, встановлення легітимної державної влади над АР Крим, а також профілактичні заходи щодо управління іноземними територіями дозвіл на яке надав легітимний уряд суверенної держави до якої відноситься відповідна територія, а також за мандатом міжнародних організацій.

Стаття 2. Сфера регулювання цього закону.

Цей закон розповсюджується на території зон терористичної небезпеки що визначенні конституційним складом Верховної Ради України за поданням Президента України за погодженням з спільною колегією Верховного та Конституційного судів України.

Стаття 3. Визначення термінів.

Зазначені терміни вживаються у цьому законі в наступному значенні:

Дистрикт — географічно визначена адміністрацією зони терористичної небезпеки частина округу зони терористичної небезпеки, що має свій порядковий номер, ступень терористичної небезпеки та окремо визначений режим.

Дрони — автоматичні системи розвідки та ведення бойових дій. Дрон може бути автономним (самокеровані) і керованим. Приватним випадком дрону є керована ракета.

Година комендантська — визначений адміністрацією округу проміжок часу на добу, впровж якого порядок появи в громадських місцях визначений статусом дистрикту.

Вигнання — визначена рішенням дистрикту міра впливу на порушника режиму терористичної небезпеки, що полягає в примусовому переміщенні особи в дистрикт з гіршим ступенем терористичної небезпеки.

Вплив фізіологічний — добровільно обрана тілесна міра покарання, на яку за бажанням особи може бути замінені інші покарання.

Парканний обов’язок — регламентовані адміністрацією дистрикту інженерні роботи, з підтримки в належному стані, ремонту та укріпленні захисних огороджень дистрикту.

Санітарні зони забезпечення — визначенні в належному порядку зони забезпечення, мінні поля, охоронювані об’єкти інфраструктури, дороги, території підприємств на яких заборонено проживання громадян, а перебування на яких регламентується адміністрацією зони терористичної небезпеки.

Ступінь терористичної небезпеки— визначена за критеріями, поділена на п’ять частин градація що визначає наближеність до стану правопорядку окремої географічно визначеної та адміністративно закріпленої території.

Стаття 4. Порядок встановлення зони терористичної небезпеки.

Зона терористичної небезпеки встановлюється кваліфікованою більшістю від конституційного складу Верховної Ради за поданням Президента України.

З моменту підписання президентом України подання щодо визнання певних територій зоною терористичної небезпеки голова Верховної Ради України скликає позачергову сесію Верховної ради України.

У випадку якщо на момент підписання подання тривала чергова сесія Верховної Ради, вона за рішенням голови Верховної Ради закривається.

З моменту оголошення про підписання подання про визнання території зоною терористичної небезпеки і до його остаточного розгляду, депутатам верховної ради забороняється залишати приміщення Верховної Ради.

Не пізніше наступного дня після підписання подання, президент скликає спільну колегію суддів Верховної і Конституційного судів України.

Колегія підтримує, або відхиляє подання президента України.

Підтримане подання президента розглядається верховною радою України впродовж трьох днів.

У випадку, якщо впродовж трьох днів Верховна рада не може зібрати дві третини від свого конституційного складу, або відсутнє керівництво верховної ради, або верховна рада не може зібратися на своє зібрання, подання вважається прийнятим верховною радою автоматично.

Стаття 5. Подання про визнання території зони терористичної небезпеки.

Подання про визнання території зоною терористичної небезпеки готується президентом особисто.

Подання має містити географічні координати зони, її поділ на округи, кількість та розміщення дистриктів.

Одночасно, зоною терористичної небезпеки можуть бути не більше третини від території України.

Стаття 6. Зони терористичної небезпеки за кордоном.

Подання про встановлення зони терористичної небезпеки підписується президентом на звернення легітимного уряду суверенної держави в тому самому порядку, що і зони терористичної небезпеки на території України.

Площі зон терористичної небезпеки за кордоном не враховуються в ліміти на площу зон терористичної на території України.

Рішення про встановлення зони терористичної небезпеки за кордоном на термінове подання Організації Об’єднаних Націй розглядається президентом України одноособово.

Стаття 7. Українська діаспора в зонах терористичної небезпеки за кордоном.

Адміністрація зони терористичної небезпеки за кордоном зобов’язано всемірно сприяти розвитку наявних українських діаспор, розвитку української мови та української культури та українізації в зоні терористичної зони за кордоном.

Стаття 8. Адміністрація зони терористичної небезпеки.

Адміністрація зони терористичної небезпеки складається з двох керівників.

Керівники зони терористичної небезпеки призначаються президентом України.

За спільним поданням обох керівників зони терористичної небезпеки Президент призначає керівників округів.

Стаття 9. Округ зони терористичної небезпеки.

Округ зони терористичної небезпеки відповідає виборчому округу і не може бути більше найбільшого і менше найменшого виборчих округів на території поза межами зони терористичної небезпеки.

Стаття 10. Дистрикт зони терористичної небезпеки.

Квазіадміністративна територія суцільної забудови зони терористичної небезпеки об’єднана на підставі спільного географічного та економічного зв’язку, що має огорожу, номер та визначений ступінь терористичної небезпеки.

Стаття 11. Порядок визначення ступеню терористичної небезпеки дистрикту.

Ступінь терористичної небезпеки дистрикту визначається керівниками зони терористичної небезпеки на підставі оперативної інформації.

Ступінь терористичної небезпеки переглядається три рази на рік на підставі квартального звіту округів.

Округи що впродовж трьох кварталів поспіль мають статус зони першого ступеню терористичної небезпеки за результатом референдуму в окрузі виключаються з зони терористичної небезпеки.

Стаття 12. П’ятий ступінь терористичної небезпеки.

Найбільший ступінь терористичної небезпеки що виявляється в:

а. Наявності іноземних військових підрозділів.
б. Оголошенні території частиною суверенних держав-агресорів чи невизнаних республік.
в. Відсутністю українських регулярних частин.
г. Використання терористичними групами авіації, бронетехніки.
ґ. Перебування економіки дистрикту більш ніж на 50% в тіні.

Стаття 13. Четвертий ступінь терористичної небезпеки.

Дуже небезпечний ступінь терористичної небезпеки виявляється в:

а. Наявності неконтрольованих Україною озброєних груп.
б. Оголошенням окремими особами себе сомороголошеними мерами і підкоренням частини населення самозванцям.
в. Нападами з використанням зброї на регулярні українські частини.
г. Використанням тяжкого стрілецького озброєння, самохідних машин, артилерії.
ґ. Зникненням чи знищенням промислових підприємств на території дистрикту.

Стаття 14. Третій рівень терористичної небезпеки.

Небезпечний ступінь терористичної небезпеки виявляється в:

а. Наявності незаконних політичних угрупувань.
б. Відсутності на установах влади державної символіки, невикористання владою української мови.
в. Блокуванні органів влади, регулярних військових частин.
г. Нападами на регулярні українські частини з використанням автоматичної, легкої стрілецької та травматичної зброї.
ґ. Консервацією чи нерегулярною роботою на території дистрикту промислових підприємств.

Стаття 15. Другий рівень терористичної небезпеки.

Потенційно небезпечний рівень терористичної небезпеки виявляється в:

а. Проведенні неузгоджених масових зібрань.
б. Корупцією, нелояльністю в місцевих органах влади.
в. Диверсіях, таємних нападах на органи влади, військові частини, працюючі підприємства.
г. Нападами на регулярні частини з використанням підручних предметів, каміння, фарби, листівок розкладаючої агітаційної продукції.
ґ. Несумлінною сплатою податків підприємствами та громадянами дистрикту.

Стаття 16. Ступінь терористичної небезпеки першого рівня.

Дистрикт ступеню терористичної небезпеки першого рівня це лояльний дистрикт що межує з зонами терористичної небезпеки другого і більше рівня.

Перший рівень терористичної небезпеки виявляється у відсутності всіх інших рівнів терористичної небезпеки, також у:

а. Щоденному і всенародному проведенні процедури ранкового підняття національного прапору з виконанням державного гімну.
б. Повному і всеосяжному використанні державної символіки і державної мови в органах влади.
в. Всенародному нічному патрулюванні вулиць з метою запобігання диверсіям, провокаціям та терористичним актам.
г. Добровільним квартируванням учасників регулярних частин в помешканнях членів громади дистрикту.
ґ. Повню і сумлінною роботою підприємств не менш як 16 годин на добу.

Дистрикти ступеню терористичної небезпеки першого рівня об’єднуються у виборчі округи, які обирають своїх представників до Верховної Ради України на рівні з іншими територіями України.

Комендантська година у дистриктах першого ступеню терористичної небезпеки відсутня.

На територіях дистриктів першого ступеня терористичної небезпеки дозволено провадження ліцензійних видів діяльності.

Мешканці дистриктів першого ступеню терористичної небезпеки за вчасним погодженням антидиверсійним, антитерористичних та антипровокативних заходів, можуть реалізовувати право на свободу зібрань.

Мешканці дистриктів першого ступеню терористичної небезпеки можуть бути присяжними у суді.

Мешканці дистриктів першої ступеню терористичної небезпеки мають право на автоматичну вогнепальну зброю.

Порядок здійснення господарської діяльності на територіях дистриктів першого ступеня терористичної небезпеки нічим не відрізняється від загального порядку ведення господарської діяльності окрім виконання вимог щодо забезпечення додаткових антитерористичних дій.

Стаття 17. Правове забезпечення діяльності зони терористичної небезпеки.

Функціонування зони терористичної небезпеки визначається конституцією України, цим законом, поданням президента України про встановлення зони терористичної небезпеки, а також спільними актами керівників зони оформленими у підписані обома керівниками індикти.

Стаття 18. Покарання за порушенні індиктів.

Мешканці зон терористичної небезпеки не відбувають покарання за вчинені на території зони порушення у місцях позбавлення волі.

Стаття 19. Індикти.

Виключно індиктами регулюється поряд вигнання, фізіологічного впливу, порядку використання дронів та комендантської години в дистриктах.

Стаття 20. Санітарні зони.

Примусове відселення з санітарних зон відбувається в порядках визначених індиктами.

Санітарні зони можуть бути відсутні виключно між дистриктами ступеню терористичної небезпеки першого рівня.

Санітарні зони між зонами другого ступеню небезпеки і зонами першого та другого рівня не можуть бути меншими за подвійну висоту паркану між ними.

Відстань між парканом дистрикту третього і більше рівнів і дистриктами першого-другого рівня не може бути меншою за сто метрів.

Наявність будь-яких об’єктів між парканами що вищі за сам паркан — забороняється.

Санітарні зони навкруги зон ступеню терористичної небезпеки вище трьох не можуть бути меншими за кілометр.

В санітарних зонах четвертого та п’ятого рівня терористичної небезпеки забороняється утримання дерев, будівель та комунікаційних споруд.

Санітарні зони дистриктів п’ятого рівня, та санітарна зона між дистриктами п’ятого рівня небезпеки і державним кордоном облаштовується додатковим парканом.

Стаття 21. Порядок скасування режиму зони терористичної небезпеки.

Зона терористичної небезпеки на території України скасовується автоматично після обрання депутатів у Верховну Раду України зі всіх її округів.

Зона терористичної небезпеки за кордоном скасується одноособовим рішенням президента України.

Стаття 22. Порядок проведення виборів президента України в зоні терористичної небезпеки.

Мешканці зони терористичної небезпеки беруть участь у виборах президента України на дільницях поза межами зони терористичної небезпеки.

Стаття 23. Порядок вступу в силу цього закону.

Цей закон вступає за пів року з моменту його прийняття Верховною радою та підписання президентом України.

За цей строк, держава створює коридори для залишення зони терористичної небезпеки громадянами України.

Громадяни України що виявили бажання залишити зону терористичної небезпеки оселяють у фільтраційних майданчиках, які пів року за вступом цього закону у силу функціонування як зони терористичної небезпеки ступеню один.

Голова Верховної Ради: (ПІДПИС)
Президент України: (ПІДПИС)

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
cyber-punk

.ua: Корінь Зла.

Чим відрізняються обидві українські «революції» (2004-го та 2013-го) від «Славної революції» в Англії, війни за незалежність США чи «Великої Революції» Франції? У наших народних хвилювань не було ідеї. Якщо відверто, то ідея була, але ідея глибоко персоналізована, у 2004 році вона звучала «не пустити Януковича в крісло», а у 2013 «турнути Януковича з крісла». Були і паралельні мотиви, у вигляді: 1. Вступу в Російську Федерацію Європейський Союз; 2. Насмиканих з Інтернету цитат доктора телемедицини Богомолець; ну і звичайно 3. Великого і страшного Межигір’я, де катують бідних Тань Чорновіл та обсипають срібляниками Тань Монтян.

Власне це і зумовило назву останнього українського повстання «революцію гідності». За що ви стояли? За гідність? В чім ця гідність виявляється? Аааа…уууу…мммм…ну корупція, так жити не можна… ах, да! Межигір’я.

Словом, «ваш пост огорчаєт нєгров» і взагалі, це питання нівечить пам’ять небесної сотні, земної тисячі та якоїсь іншої хуйні.

Висновок: ідеї немає. А немає ідеї виключно тому, що немає розуміння того, у чому саме ми живемо, чому так жити не можна.

Тому почнемо з самого початку. Англосаксонська соціологія поділяє суспільство на три страти. Ці страти: Upper class (Вищий клас), Middle class (Середній клас) та Lower class (Нижчий клас). В свою чергу, якщо ми подивимось на кожен клас, він також ділиться на частини. У Вищий клас умовно зараховують олігархію, родову аристократію та celebrity (що сумнівно). Середній клас поділяють на Вищий Середній та Нижчий Середній класи. Нижчий клас умовно ділять на пролетаріат та маргіналів (декласованих, злочинців). В свою чергу, ця класифікація має долі умовностей. Так, кваліфікований робітник (синій комірець) в останній час став частиною як мінімум Нижчого Середнього класу, а офісна робота в сучасному світі стає формою велферу (welfare, соціальної допомоги), таким чином клерки (службовці, новомодно-російськи – «креаклы») маргіналізуються, що не важливо.

Головне тут інше. Вся ця система вкладається у струнку соціальну піраміду. На вершині цієї будівлі знаходиться Вищий клас, який складає 1-2% популяції, він опирається на Вищий Середній клас, якого в нормальному суспільстві біля 15%, решта суспільства поділяється між Нижчим Середнім класом (куди у англо-саксів за визначенням відносяться в тім числі вихідці з дна, скоробагатьки, 99% євреїв, більша частина артистів та спортсменів… словом, головні споживачі Великих Чорних Позашляховиків) та Вищим Нижчим класом, який, як вже згадувалось, має тенденцію до перетікання у Вищий Середній клас та до люмпенізації залишків пролетаріату).

Україна в цьому плані різко відрізняється від Британії чи США і за суспільною структурою більше схожа на країну Африки.

Українське суспільство складається з 300-450 домінантних сімей (племен, кланів), що контролюють 90% ресурсів та всіх інших, що хаотично перемішуються між Lower middle class та інституалізованим соціальним дном у вигляді рабовласницьких анклавів так званих «місць відбування покарання».

При цьому, ці 300-450 племен мають приблизно по 100 членів в кожнім, де кожен конкретний учасник зграї може виконувати роль як олігарха, так і спадкової номенклатури (ерзац родової аристократії) чи навіть співати-танцювати-малювати видаючи себе в знятих на гроші татуся музичних відео-кліпах за селебріті.

Таким чином, замість структури:

- Upper class 1%-2%
- Upper middle class 10%-15%
- Lower middle class 35%-50%

Ми маємо структуру:

- Upper upper class 0,1%
- Lower middle class 49%
- Underclass 50%

Це і є та сама феноменальна українська соціальна рівність та працюючий український соціалізм [link] про які я пишу всі ці роки. Це типова конструкція для штучної африканської держави, де певна кількість племен негрів разом з «незалежністю» отримують контроль на колоніальним апаратом і грабують за його допомогою інших негрів поки, аж коли колоніальний апарат не розвалиться вичерпавши силу управлінської інерції закладеної в нього метрополією.

Нарешті, ми підходимо до ще більш цікавого феномену: Upper upper class в англо-саксонських країнах також є і його також біля 0,1%. Це так звана родова аристократія, яка в Країнах Співдружності (Commonwealth realms) має різні феодальні титули, а в Сполучених Штатах представлена цікавими сімействами штибу Кеннеді, Бушів чи навіть Рокфеллерів. Цей Upper upper class спирається на Upper class якого 1%-2% і з яким відбувається достатньо кволий, але обмін людським ресурсом (приклади: сім’я Гейтсів та Стіві Джобс).

Український Upper upper class також спирається на певний прошарок. Його також біля 1%-2% – т.ч. біля 450 000 – 900 000. Цей прошарок – МВС з сателітами (Прокуратура, СБУ, тощо). Це соціальний прошарок є в кращому випадку Нижчим Середнім класом і активно обмінюється кадрами з маргіналітетом.

За дивним збігом обставин, ці структури є залишком радянського колоніального апарату [link].

Таким чином, замість 2 млн. американських мільйонерів, які живуть на техаських ранчо та у маєтках Нової Англії, український Вищий Вищий клас спирається на 450 000 міліціонерів, які живуть в гуртожитках, казармах та оформлених на тещ котеджах й грабують інше населення на догоду недолугій помісі алігархату, селебріті та спадкової номенклатури.

І тепер час повернутись до «Славної революції», «Війни за незалежність» та «Великої» разом з «Жовтневою» революцій.

Олівер Кромвель жорстоко (на рівні геноциду) розчавив бунт Ірландії, яка підтримувала «єдиного легітимного короля» Карла І Стюарта. Не дивлячись на те, скільки разів ранні США губили свої столиці, англійські колоніальні війська були знищені засновниками держави. Епічне мочілово над дрібною аристократією, яку здійснив Робесп’єр, навіть описувати не треба.

Навіть російські більшовики, чітко знали на кого вони опираються і на кого опирається соціальна піраміда Імперії Романових.

Український Нижчий Середній клас, який під орудою ображеної третини Вищого Вищого класу здійснив постання проти двох Третин Вищого Вищого класу, що спирались на декласованих суб’єктів з органів колоніального управління та криміналітету:
а. не знає свого ворога;
б. не готовий корінним чином змінювати соціальну структуру;
в. втратив шанс фізично знищити опору власної еліти і замінити її собою.

Це, а не таємничий кремлівський «апарат ведення психологічної війни» змушує вас відчувати себе зрадженими і розбитими.

Це і є Корінь Зла.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
cyber-punk

.lj: Відновлюючи традиції.

Як колись в ЖЖ, «виношу з коментарів».

Зрозумійте мене правильно, я не агітую все це робити. Я звичайно соціопат, але не ідіот, щоб радити комусь когось вбивати, щось підпалювати, чи поливати когось кислотою. Але коли я писав про «референдум про вихід зі складу України всіх регіонів України» я мав на увазі дуже оксамитовий, майже гламурний варіант того, що зараз може відбутись.

Референдум вже йде. Тільки голосують на ньому не бюлетенями та екзит-полами, голосують на ньому бейсбольними битками та арматурними прутами.

У знайомих моїх знайомих був готель у Криму. В цьому готелі вони щось хомутали зі спрощеною системою, кварталами звітності та іншими мулєчками без яких в Україні вести бізнес неможливо. Потім ватніки станцювали яблучко у Севастополі і тепер до них прийшли наші рідні хохляцькі податковики, але вже з податковим кодексом РФ. І тут виявилось, що податки в РФ платять по метражу і нікого не їбе сезонність бізнесу.

А ще виявилось, що вже є московські друзі, які готові цей готель придбати, а цих самих знайомих зробити у ньому менеджерами.

Це я до того, що Росія пройде так далеко, як їй це дозволять зробити. І пройде не тільки танками, але й блатною музикою, колорадськими стрічками та наркодилерами-антифа.

Росія взагалі це не держава, Росія це система організації суспільства. В центрі цієї системи знаходиться цар, а тим що у СРСР звалось «ячейка общества», базовим осередком російського суспільства є тюремна камера з паханом. В центрі цієї системи все виглядає майже пристойно. Якщо заплющити очі на Курам-Байрани, чеченців що танцюють лезгінку з корочками ФСБ й гвалтують місцевих дівчат, та на засилля узбеків, то умовну Москву можна навіть випадково сплутати з мегаполісом. Умовний менеджер Вася Пупкін, він-же «крєакл» є майже європейцем. Він тицяє пальчиком в айфон і навіть засуджує ментів, які періодично застромляють у відділках пляшки в ануси затриманих.

На низу цієї системи тюремна камера. Там щось в ануси застромляють вже щоденно. Вища каста ховає в анусах спирт та наркотики, середняки ховають в анусах ці самі айфони, а дно власним анусом не розпоряджається. Це «пєтухі», «гомосєкі» на презирстві до яких побудована вся ієрархія москвитів від авторитета Матроса до президента Путіна.

Так ось, між тюремною камерою та Москвою є сотні перехідних градацій, життя в яких наближається до того, чи іншого полюсу. Десь посередині «Самопроголошена республіка» де бандити називають себе «Президентами», трохи ближче до Москви статус Криму, який стає такою собі Чечнею. Прикладом «майже Москви» є місто Санкт-Петербург.

Але всі без виключення ці варіації, від Москви і до тюремної камери, це не держава. Це навіть не «бродяча бюрократія» (орда). Росія це Талібан. Все що ми бачимо зараз в Славінську, це типовий, звичайний, побутовий форс-мажор у РФ. То овочевий склад розгромили, то таксисти влаштували війну з циганами за наркотрафік. Зараз в Україні йдуть будні Росії.

З цієї точки зору, Донбас завжди був Росією, просто в цій системі організації суспільства він був тією частиною Росії, яка нижча від «Самопроголошеної республіки», і ближча до тюремної камери.

Тому Любі Друзі, з танками чи без, Росія просунеться так далеко, як ви її пустите.

Мамай [link] в Запоріжжі її не пустив. Він має шанс жити в Україні. Спарров [link] також Росію до себе не пускає. Не без допомоги Коломойского Дніпропетровськ також має шанси жити в державі. Одесити й ті дали бій за свою власність, свій бізнес і в кінці-кінців за свої ануси. Вони теж мають шанс жити в Батумі, а не в Сухумі. А ось мої друзі в Криму свій шанс проєбали. Пройобують зараз свої шанси у Донецьку.

Тому, коли ви чуєте «Владімірскій централ» з чийогось авто, це не питання смаку. Це питання того, що буде у вашій жопі – власне лайно, чи мобільний телефон ось цього меломана.

Як розчиняти пенопласт в ацетоні я пояснювати не буду.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
cyber-punk

.ua: Копаючи тунель-2.

04.05.2012 [link] року я виступив у неприємній для себе ролі – провидиці Касандри. Саме тоді, перебираючи свою підшивку «Урядового кур’єру», серед повідомлень про виклики у суд та призначення розпорядників майном, я побачив звістку про банкрутство соціально-економічної моделі України.

Ні, звичайно у «Урядовому кур’єрі» не було написано щось кшталту «арбітражний керуючий призначає загальні збори учасників ЗАО Україна з метою ліквідації», але там містилось дуже важливе повідомлення: кількість пенсіонерів в Україні перевищила кількість працюючих у легальній економіці. Я зробив висновок: лічильник самознищення почав відлік.

З тих пір багато що відбулось. Україна, як я і прогнозував, повторила шлях СРСР та почала відкидати найбільш дотаційні регіони. Як я і прогнозував, разом з регіонами Україну почали залишати непродуктивні шари суспільства (чого варта тільки масова втеча спецпідрозділу «Беркут»).

21.03.2014 року, десь приблизно за два роки від моменту перевищення кількості пенсіонерів над працюючими, президентом Росії Владіміром Путіним був підписаний папірець, який на його думку мав узаконити анексію, чи швидше відпадіння АР Крим зі складу України.

Як я і прогнозував тоді, викинутим зі складу України виявився найбільш дотаційний регіон, де на 251 000 офіційно працевлаштованих (до 70% з яких задіяні в держсекторі), було наявно 526 206 пенсіонерів [link]. Саме кримські пенсіонери проявили найбільшу ініціативу щодо т.з. «референдуму», влаштовували народні гуляння щодо здійснення анексії і масово почали зміну громадянства.

Саме «Беркут» дотаційного Криму, здійснив найбільше звірств під час спроб придушення поганенького, але повстання середнього класу на кінці 2013 року.

Разом з анексією Криму, Україна відкинула пів мільйона нахлібників, але з 2012 року дещо змінилось. Так, за повідомленням Пенсійного Фонду України кількість працюючих в Україні зменшилась з 13 743 194 станом 01.01.2012 [link] до 13 491 256 станом на 01.01.2013 [link]. В останньому щорічному звіті фонду, інформація станом на 01.01.2014 взагалі відсутня, але я думаю що кількість працюючих точно менша 13 млн., а можливо менша за 12 млн. осіб.

При цьому, за 2013 рік [link] Пенсійний фонд призначив 544 100 пенсій.

Щоб визначити реальну кількість працюючих та пенсіонерів, треба згадати що станом на січень 2014 [link] населення України складало 45 418 160 осіб. В порівнянні з січнем 2013 [link] року, це означає скорочення населення на 134 840 осіб.

При збільшенні кількості пенсіонерів на більш ніж 500 тис., максимум на який їх кількість могла скоротитись демографічно – 134 тис.*. Реальна кількість пенсіонерів може бути більшою за 14 млн., а реальна кількість працюючих – менше 12 млн., чимала частина з яких задіяна у сфері державного управління та коловладних бізнесів і т.ч. також є утриманцями.

Наразі, в певних колах є популярним жарт про потрапляння на сторінки підручника з історії України. На великий жаль, все набагато гірше. Наше з вами покоління, потрапило у підручник зі світової історії, у той самий розділ де описуються причини зникнення цивілізацій.

«Причиною завоювання ацтеків конкістадорами є надмірна схильність цього народу до людських жертвоприношень», «Драйвером економічної кризи етрусків є звичка їхньої знаті ховати у своїх курганах велику кількість золота», «Передумовою падіння Карфагену є розбещеність його еліт», «Завоювання Візантії мусульманами зумовлено корумпованістю візантійської верхівки», «Римська імперія пала через жадобу власної еліти».

Українці та їхня державність зникли, через небажання самостійно годувати своїх батьків.

Повторюючи в деталях УРСР, Україна приречена повторювати розвал СРСР. Будуючи в обрубку УРСР нову СРСР, Україна знову буде приречена повторити історію в меншому масштабі.

Час припинити копати тунель і почати вириватись з ями. Бо інакше це не кінець.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
cyber-punk

.ua: Реальна допомога (тм).

Серйозно облагодіяли українське військо активісти автомайдану, радісно повідомляє нам в своєму фейсбук «Українська Правда». Ці щедрі меценати нарешті почули голоси вояк щодо «нормального взуття» та придбали [link] 120 штук цього:

По 120 грн/пару як гордо сказали активісти. Дякую, що не 70 грн./пара [link], щоб вам в пеклі портянки до цієї кірзи крутити.

Ось до-речі, маю ще один список для благодійників.

Ні, це не список того, що потрібно армії, це список матеріальних цінностей які підлягають реалізації з державного мобілізаційного резерву [link]. Останнє повідомлення про реалізацію цінностей з резерву на випадок війни, датоване 25 березня 2014 року [link], що власне символізує відношення нашої політичної еліти до цієї самої війни.

Так що шановні активісти автомайдану, збирайте гроші на чергову допомогу армії. Вона їй дуже потрібна. Адже якщо мотузки й мило для армії ще є, то ось пил вже лише 48 штук лишилось.


::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
cyber-punk

.ua: Поточне.

1. Українська еліта пропонує на переговорах з Путіним… ні, пропонує в порядку поступки не умовний «фінський нейтралітет», чи ще щось таке «геополітичне», а перенесення виборів в парламент на 2017 рік. Дуже не хочеться витрачати гроші на купівлю бабусь. Думаю, коли якийсь чеченський батальйон «Восток» візьме будівлю «Верховної ради» штурмом, на зустріч бородатим штурмовикам вибіжить Сергій Тигібка. Радісно піднімаючи руки вгору він закричить чеченцям: «Ми створили коаліцію слов’янської єдності! В неї увійшли регіони, комуністи, позафракційні депутати з групи Льовочкіна, Фірташа…». Монолог Тигибка несподівано перерветься. Перерветься прямим ударом прикладом в щелепу. Уламки дорогих французьких зубних імплантантів разом з кров’ю виллються на ще дорожчу італійську сорочку і англійську краватку. Сергій Леонідович падатиме без свідомості, а по залі верховної ради поповзе жах. Саме тоді ця зграйка нікчемний виродків усвідомить реальність.

2. Перед лицем зовнішньої загрози українська еліта створює «національну гвардію». Створює її в структурі МВС. Ще раз: перед лицем зовнішнього вторгнення українська еліта створює щось у структурі міністерства внутрішніх справ. Перед лицем зовнішньої загрози, що спровокована активністю переляканих каральників з Кримського «Беркуту», українська еліта створює добровільні каральні загони.

3. «Окупаційна армія без окупанта» – міністерство внутрішніх справ України перед лицем зовнішнього вторгнення форсовано роззброює громадян своєї країни [link]. Апарату окупаційної армії, яка ще до окупації почала вислужуватись перед окупантом активно «підкукурікує» самопроголошений голова МВС – екс-втікач Арсен Борисович Аваков [link]. Коли вам додому ломитиметься обколотий «ширкою» чеченець, вам буде дуже спокійно від того, що ви не здійсните якусь провокацію. Наприклад не захистите свою сім’ю. Самозахист це дуже провокативно.

Якщо ця еліта проїбе Україну, воювати з москалями мало. Ця еліта має відповісти за такий пройоб. Відповісти своїм та своїх родичів життям. Цих сук треба буде ловити, як МОССАД нацистських злочинців. Ловити по закордонам та єбошити.


ЩЕ:
Тижневий мораторій на критику скінчився. Оскільки «еліта» воювати явно не збирається і вирішила віддати Росії стільки України, скільки та зможе унести, то військова легітимність «знову нової влади» також анулюється.
ЩЕЕ:
Знаєте в чому різниця між київським менеджером середньої ланки, що стояв на «євромайдмані» з синім прапором на якому зображено коло з жовтих зірочок і донецьким беззубим маргіналом, який стоїть в Харкові з російським триколором?

А я не знаю. Кваліфікована більшість [link] Юд Іскаріотів.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
cyber-punk

.ua: Перекличка.

Ну що Любі Друзі, Бориспільській, Баришівський райони Київської області, та Згурівський Чернігівської області є? Ку-ку [link].

Буде весело і трошки страшно.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/:
cyber-punk

.rz: Криму псто.

Почну з очевидного: коли люди рівня Олександра Валентиновича Турчинова лохують людей рівня Володимира Володимировича Путіна, у останніх це як правило викликає певний подив. Помітьте, я не кажу що В.В. Путін щось з себе являє, є супермачо, чи має ненульовий вплив на рівні якоїсь там світової «геополітики». Це може бути правдою, чи може нею не бути. Важливе тут інше: Олександр Валентинович Турчинов, Арсеній Петрович Яценюк, Юлія Володимирівна Григян чи Олег-як-там-його-татуся Тягнибок є таким дном ієрархії, що про лохування навіть тєрпіли Путіна (за умови, що на певному рівні Путін тєрпіла) й мови йти не може.

Поясню на прикладі. У одного з наших діячів, Тетяни Монтян, в останній час була улюблена фраза: «бикувати без ресурсу». Поняття звичайно цікаве, але страждає на надлишкове визначення. Бикування за своєю суттю, це дії (навіть в формі слів) без належного забезпечення бази під ними. «Бикування з ресурсом», це вже не бикування, а аргументована розмова.

Так ось, уявіть себе дрібним бандитом. Ви не найсильніший, але й не найслабший в середовищі дрібних бандитів. У вас є якась умовна суперздібність, яка викликає повагу в інших бандитів. Ну там, вміння махатись три години поспіль, не губити свідомість після купи прямих потраплянь в тикву, чи талант першим лізти в бійку, навіть коли знаєте що відхопите (бикувати). Або у вас є ядерна бомба.

До кожного бандита прибиваються тєрпіли. Тєрпіли шукають захисту, поваги, чи навіть суду від бандита. І ось якось, до вас припирається сусід-тєрпіла та просить допомогти з розборкою з іншими сусідами по комуналці. Ви приходите на стрєлу, а там ще три таких самих бандита як ви. Загалом, вам чотирьом ці тєрпіли нідочого. Тому ви домовляєтесь між собою, що тєрпіли йдуть на мирову, а ви разом тіпа як гаранти цієї мирової.

Стукнули по рукам, розбіглись, а на наступний день тєрпіли розривають мирову, і під гигикання інших гарантів щімлять вашого тєрпілу.

Вам звичайно срати з високої башти на свого тєрпілу, навіть кидок інших гарантів теж не проблема (ви свій підпис не ставили, лише спостерігали), але все-одно якось несолідно виходить. Доведеться «мєри прінять».

Ці «мєри» ви зараз і бачите. Ситуація може закінчитись як завгодно, Крим може бути випіздошений на мороз, може стати Абхазією і відсмоктати років на двадцять в плані туризму, може просто формально залишаючись в складі України забити на центральний уряд. Це може перерости у війну, а може й в окупацію півдня України, чи в Януковича, що повертається в Київ на російських танках. Це може взагалі нічим не скінчитись, або на блакитному гелікоптері до Путіна прилетить Юлєц і щось таке нове «переможне» підпише. Питання в іншому, хто у цьому винен?

А винна в цьому екс-опозиція (чи довго «екс»?). Бо коли ти залучаєш когось до вирішення якихось суперечок, ти згоджуєшся на його владу. Бо коли ти щось підписуєш, будь готовий це виконувати. Виконувати, навіть якщо твій ворог просрав всі полімери, нажерся горілки, обісрався та блює бухий в Межигір’ї занюхуючи «Ґеннессі» брудною шкарпеткою.

А якщо ні, то ти друже бичара, а бикам роги ламають. Готуйся вмитись юшкою та скавчати в радбезі ООН.

::топ-блог::

.

http://none-smilodon.kiev.ua/: